Оксана (обурено)
Й се лицарство!
Замість того, щоби кривавий шлях
до смерті вкрить кохання пишним квітом,
А в час нудьги й спочивку меч лицарський
Та перевити рястом і квітками, -
Замість того, жіночої краси
Лякались ви, дивились-бо на неї
Очами псів, тому, немов для псів,
Собі киї дебелі готували.
Пеньок (сміється).
Яка! куди пак повернула все!
Тебе забули, мабуть, поспитати!
Оксана
О я відразу повернула б все
На свій, жіночий лад!
Пеньок (обурено).
Бодай того
Ніхто довіку не діждав, щоб баба
Та Січ перекрутила на свій лад!
І слухать гидко, пху!
З лівого боку наближається голос, викрики й дівчачий регіт.
Оксана
Стривайте лишень, -
Дівчата йдуть… Чиюсь я чую лайку…
Пеньок (дослухаючись).
Сірчиха пані то: обід несе
І лаятись з дівчатами зчепилась.
Оксана
За що?
Пеньок
Коли язик свербить у кого –
Почухать тра. Стара не любить дуже
Тих гулянок і в свято: щось сказала
Мимохідь молоді — ну і зчепились.
Тікай хутчій!
Оксана
Чого тікати маю?
Пеньок
Бо битиме: вона тебе не любить
За те, що ти з її глузуєш сина.
Оксана
Не з полохливих я.
Пеньок (зникаючи).
А я піду,
Бо і обідати не дасть мені,
Коли уздрить мене з тобою відьма!
(Галас наближається).
Голос Сірчихи:
«Ач, вирядились, задрипанки! Дома — хати, вітром
підбиті, небом укриті, жерти — біг дасть, а вони гулі
справляють та з остатнього вбираються, сучі дочки!»
Голоси дівчат:
«Сьогодні ж свято, тіточко!» Регіт.
Голос Сірчихи:
«Свято? Чересло й леміш ізнято!.. Ну, не я ваша мати,
а то показала б вам свято! Яке повигадували! Робити гріх,
а гулі справляти, волочитись не гріх!.. Через вас, вражих
дочок, робітника не вдержиш на подвір'ї: ач, усі тут!..
Ну, нехай заявитесь до двору! я покажу вам свято!
Не дивіться, що я стара, слаба жінка…»
Виходить з лівого боку, розлютована; за нею юрба парубків і дівчат.
Парубки
Ви слабі, тітко?.. Та ви ще за чотирьох псів
справитесь гавкати.
Регіт.
Сірчиха (оскаженівши).
Що?! Хто се там розумний такий? — Та як ти
смієш, вражий сину, говорити так мені, пані
Сірчисі? га? Та я тобі… (Угледівши Оксану). А ти
чого тут отираєшся біля пасіки, га? Ти що
забула тут, вража дочко?
Оксана одходить у глибінь сцени, зневажливо посміхаючись.
Е ні голубонько! ти од мене так не втечеш! Ти
навіщо ото крутиш голову парубкові?..
На галас виходить з правого боку Пеньок. Сірчиха
ставить на землю обід, що несла для Пенька, і хоче кинутись
на Оксану. Пеньок, скористувавшись сим, хапас свій обід
і зникає з ним праворуч. Парубки й дівчата, побравшись
за руки, оточають Оксану і, танцюючи колом круг неї,
не підпускають до неї Сірчиху.
Парубки (регочучи).
Затинай, дівчата, веснянку!
Дівчата (співають).
Парубки
Дівчата
Парубки
Дівчата
Парубки
За кожним приспівом парубків Сірчиха прориває живив ланцюг,
кидається на Оксану, але вона, регочучи, шугає по другий бік,
і за нею знов замикається ланцюг.
Дівчата
Сірчиха накидається й знов розриває ланцюг.
Сірчиха
То се я відьма, стонадцять чортів…
Парубки
Дівчата
Ланцюг розривається и замикається кругом Сірчихи.
Парубки й дівчата
(танцюють круг неї. регочучи, й співають).
Сірчиха
(кидається то на одного, то на другого, щоб
прорвати живий ланцюг).
Пустіть!., пустіть, кажу, щоб ви самі
загинули, прокляті!..
Парубки й дівчата
Поблизу, над річкою десь, розтинається постріл — один, другий,
третій. Всі на яку мить закам'яніли од несподіванки. З правого
боку виходить здивований Пеньок з мушкетом у руці. З лівого
боку, стрибаючи на своїй довгій палиці, вискакує Лесь.
Лесь
Тікайте хто куди! За лісом там, в яру, із наїздом