Буонделъмонти, Занобі — флорентійський політик, друг Макіавеллі, який присвятив йому Discorsi разом з Козіміно Ручеллаї. Незмінний учасник співбесід в Orti Oricellarii. Учасник змови 1522 року проти Медічі і один з діячів перевороту 1527 р., який вдруге вигнав їх з Флоренції.
Віченца — місто Північної Італії на шляху між Міланом і Венецією. Належало венеціанцям з 1404 р.
Гай Клавдій Нерон — римський полководець, консул 207 р. до н. е., головний винуватець поразки Гасдрубала на Метаврі, описаного Лівієм у XXVII книзі його «Історії».
Гай Сульпіцій Петик — римський полководець, який п’ять разів був консулом. У 358 р. до н. е. бився проти галлів (Лівій, VII).
Делла Палла, Баттиста — друг Козіміно Ручеллаї й учасник змови 1522 р., після якої йому довелося тікати з Флоренції. Згодом був замішаний у подіях 1527–1530 рр., а після падіння Флоренції і остаточного перемоги Медічі був поміщений у в’язницю в Пізі і там отруєний. Близький друг Мікеланджело.
Джованна II — королева Неаполітанська (1371–1435). Дочка Карла III, герцога Дураццо, і сестра венгерського короля Владислава. Вона послідовно оголошувала своїми спадкоємцями Альфонса V Арагонського і Рене Анжуйського, графа Прованського. Її розпорядження про престолонаслідування відкрили гострий період франко-іспанської боротьби за Неаполь.
Йосип Флавій (37 — після 100) — римський історик I ст. н. е. Зрадив повсталим і здався римлянам під час Йудейської Війни проти Риму. Автор написаних політично проримських книг «Йудейська війна», «Йудейські старожитності» та ін.
Карманьола, Франческо (1390–1432) — кондотьєр, служив герцогу Міланському Філіппо Марії Вісконті, а потім його ворогам венеціанцям. Макіавеллі говорить тут про перемогу Карманьйоли при Арбедо 30 червня 1422 р. У 1432 р. Карманьйола страчений венеціанцями за підозрою у зраді.
Квінт Лутацій Катулл — римський консул в 102 р. до н. е.
Квінт Мінуцій Руф — римський полководець, керувавший в 197 р. н. е. над військами проти лігурійців (Ливий, XXXII).
Колонна, Фабріціо — італійський полководець. Служив французькому королю Карлу VIII, королю Неаполітанському Федеріго, Фердинанду Католику, який звів його у 1507 р. в звання великого конетабля, і, нарешті, папи Юлія II. Учасник битви при Равенні, під час якої був узятий в полон герцогом Фермерським Альфонсо д’Есте. Помер у 1520 р. в Arte deila guerra. Фабріціо Колона виступає як проповідник і захисник теорій самого Макіавеллі.
Кордова й Агіляр, Гонсало Фернандес де (1443–1515) — знаменитий полководець Фердинанда Католика, так званий «Великий капітан», який затвердив панування Іспанії в Неаполі.
Коньякська ліга — названа іменем старовинного французького міста Коньяка, була в 1526 р. укладена проти імператора Карла V Францією, Англією, Венецією і Міланом.
Ксантипп — начальник карфагенських найманців. За описом Полібія (1, 34), переважну роль у поразці Регула грала карфагенська кіннота.
Луцій Емілій Павло — консул в 182 і 168 рр. до н. е. — переможець македонського царя Персея у битві при Підні.
Марк Аттилій Регул — консул в 267 і 256 рр. до н. е.
Марк Ацилій Глабріон — римський полководець, який бився в 191 р. до н. е. проти Антіоха Великого, царя Сирії (Лівій, XXXVI).
Медічі, Лоренцо (1492–1519) — небіж папи Льва X, герцог Урбінський. Після реставрації в 1512 р. керував за дорученням папи Флоренцією.
Монтоне, Браччо да (1368–1424) — відомий кондотьєр XV р., родом з Перуджі. Вічний суперник Сфорца. Воював паралельно зі Сфорца в неаполітанських експедиціях, служив папі Іоанну XXIII. У 1416 р. — володар Перуджі, в 1417 р. — захисник обложеного Риму проти Сфорца, в 1423 р. — великий конетабль Неаполя. Воював на стороні Альфонса Арагонського, якого Джованна II позбавила неаполітанської спадщини, знищивши його усиновлення актом 1 червня 1423 р. Смертельно поранений під стінами Аквіли 3 червня 1424 р.
Д’Обіньї, Роберт Стюарт — полководець Карла VIII і Людовіка XII. Після походу Карла VIII привів у Францію залишки французьких військ. При Людовіку XII бився в Мілані і Неаполі. У 1513 р. — маршал Франції. Помер в 1544 р.
Публій Вентідій Басс — римський полководець, воювавший за дорученням Антонія проти парфян в 39 р. до н. е.
Персей (212–166 до н. е.) — останній цар Македонії.
Публій Корнелій Сципіон — батько Сципіона Африканского, консул в 218 р. до н. е., розбитий Ганнібалом при Тічино, загинув в боях проти карфагенян в Іспанії. Та сама доля спіткала і його брата, Гнея Корнелія Сципіона, який командував після нього розбитими римськими військами. Загибель Сципіонів відноситься, ймовірно, до 211 р. до н. е. (Лівій, XXIV).