— Чула? Історія! Історія! — гладка сплеснула руками до Є Веньцзє. — Зараз новий час, хто згадає про нас? Хто хоч слово замовить? Скоро в пам'яті людей зітреться будь-який спогад про нас!
Три колишні хунвейбінки пішли, залишивши Є Вень-цзє наодинці зі своїми думками. Понад десять років тому, у той дощовий день, вона так само стояла тут на самоті, дивлячись на тіло вбитого батька. Остання фраза, сказана однією з убивць її батька, нескінченно крутилася у неї в голові.
Призахідне сонце відкидало довгу тінь від стрункої фігури Є Веньцзє. Дещиця надії на виправлення суспільства, яка з'явилася в її душі, випарувалася, як крапля роси на сонці. Від тіні докорів, що вона вчинила вищий акт зради людства, також не залишилося і сліду.
Є Веньцзє непохитно увірувала в правильність своєї ідеї: привнести високорозвинену цивілізацію звідкись із Всесвіту у світ людей.
二十七 Еванс
За півроку після повернення до Університету Цінхуа Є Веньцзє доручили відповідальне завдання: розробити проект великої радіоастрономічної обсерваторії. Вона з групою фахівців об'їздила всю країну в пошуках відповідного місця для розташування обсерваторії. Першими критеріями відбору були суто технічні параметри: на відміну від традиційної астрономії, радіоастрономія не висуває таких високих вимог до стану самої атмосфери, але потребує мінімальної кількості електромагнітних завад. Їхня дослідницька партія переглянула безліч місць, поки не зупинила свого вибору на точці на карті з найнижчим рівнем завад: віддаленій горбистій місцевості на північному заході Китаю.
Навколо простягалися лесові пагорби, майже позбавлені рослинного покриву, порізані ерозійними ущелинами, немов обличчя старого зморшками. Після того як група фахівців визначилася з кількома придатними майданчиками для будівництва обсерваторії, вони зупинилися на короткий відпочинок у селищі, більшість жителів якого все ще мешкали в традиційних печерних житлах. Голова сільськогосподарської комуни розгледів у Є Веньцзє вчену людину і запитав, чи володіє вона іноземними мовами. На її запитання, якими саме, він не зміг відповісти. Але якщо вона усе ж таки володіє, то він пошле когось на вершину пагорба за Бетьюном[78], тому що їй і фахівцям варто обговорити з ним якісь питання.
— Бетьюном? — вражено промовила Є Веньцзє.
— Ми не знаємо його справжнього імені, отож кличемо його так.
— Він лікар?
— Ні. Він висаджує дерева на схилах пагорбів уже майже три роки.
— Висаджує дерева? З якою метою?
— Він каже, що для птахів. Якийсь вид птахів перебуває на межі зникнення.
Є Веньцзє і її колеги були так здивовані й заінтриговані, що попросили голову комуни відвести їх до іноземця. Піднявшись на невеликий пагорб звивистою стежиною, провідник вказав їм на зелений пагорок серед безплідних бурих лесових пагорбів. Його схили вкривали дерева, наче на старе, пожовкле полотно випадково впала яскрава зелена крапля.
Незабаром Є Веньцзє побачила й самого загадкового іноземця. Якщо не брати до уваги світлого волосся і потертих джинсів, то він не сильно відрізнявся від місцевих жителів, які все життя займаються фізичною працею. Навіть його шкіра вже набула на сонці тієї засмаги, що й у місцевих. Він не виявив великого зацікавлення гостями. Назвавшись Майком Евансом, не згадав, звідки він родом, але в його англійській вчувалася американська вимова. Він жив у найпростішій глинобитній хатині з двома кімнатами, заставленими інструментами для посадки дерев: мотиками, лопатами, пилками для обрізання гілок — усе місцевого виробництва і досить недолуге на вигляд. Пил, що є невід'ємним атрибутом усього Північного-Заходу, лежав тонким шаром на грубо сколоченому ліжку і небагатому кухонному начинні. На ліжку височів стос книжок, переважно з біології. Є Веньцзє встигла помітити «Звільнення тварин. Нова етика нашого поводження з тваринами» Пітера Сінгера. Єдиною сучасною деталлю обстановки був маленький радіоприймач, що працював на пальчикових батарейках, але тепер був підключений до зовнішньої батарейки типорозміру D. Також у кімнаті стояв старий телескоп.
78
Прим. перекл. Генрі Норман Бетьюн (1890–1939) — канадський хірург, новатор в хірургії і методах організації допомоги пораненим на полі бою. Прихильник антифашистських поглядів, він брав участь як лікар-доброволець у громадянській війні в Іспанії на боці республіканців. Потім приєднався до китайських комуністів у їхній війні проти японських загарбників, де й загинув. Після смерті він став одним із найбільш шанованих іноземців у Китаї.