Тільки-но вона піднялася на той невеликий пагорб, її погляду знову відкрився ліс. Позаяк дерева підросли, ліс здавався набагато густішим, але Є Веньцзє побачила, що площа лісу раніше була більшою. Нові ділянки, висаджені за останні кілька років, вже були вирубані під корінь.
Лісозаготівля була в повному розпалі — дерева падали з усіх боків. Ліс нагадував один зелений листок, який об'їдають з усіх боків зграї попелиць. За таких темпів вирубки незабаром від лісу не залишиться і сліду. Лісорубами були селяни з двох довколишніх сіл: використовуючи сокири і пилки, вони зрубали ці ледь підрослі дерева одне за одним, а потім стягували їх з пагорба за допомогою тракторів і возів, у які були запряжені воли. Лісорубів було дуже багато, і між ними часто спалахували запеклі суперечки.
Падіння кожного окремо взятого невеликого деревця не створювало великого шуму, та й дзижчання ланцюгових пилок не було чутно, але знайома до болю картина того, що відбувається навколо, здавлювала груди Є Веньцзє.
Хтось гукнув її — це був голова сільгоспкомуни, який тепер став головою селищної ради. Він пізнав Є Веньцзє. Коли вона запитала в нього, навіщо вони валять ліс, він відповів:
— Цей ліс не підпадає під захист закону.
— Як таке може бути? Закон «Про лісове господарство» тільки недавно набув чинності!
— А хто давав дозвіл Бетьюну висаджувати тут дерева? Самовільна висадка дерев іноземцем не захищається жодним законом.
— Ви не можете думати настільки примітивно. Він засаджував безплідні пагорби і не зайняв ні п'яді орної землі. І коли він починав свою місію, ви абсолютно не заперечували.
— Це правда. Округ навіть відзначив його спеціальною нагородою за відновлення лісових масивів. Спочатку жителі сіл планували ще кілька років зачекати перед тим, як почати вирубку — варто почекати, поки свиня нагуляє жиру перед забоєм, чи не так? Але жителі села Наньґе більше не можуть чекати, і якщо наше село не приєдналося б, то ми не дістали б нічого.
— Ви повинні негайно припинити. Я донесу інформацію про те, що відбувається, до державних органів!
— У цьому немає потреби, — голова сільради запалив сигарету і тицьнув нею в напрямку великої вантажівки, яку завантажували свіжозрубаними деревами. — Бачите там? Це машина заступника директора Бюро окружного лісового господарства. А он там стоїть машина людей з міського управління поліції. Вони вивезли деревини більше, ніж будь-хто! Як я вже вам казав, ці дерева не підпадають під регулювання закону. Тут усім до них байдуже. До речі, товаришу Є, ви ж начебто викладач в університеті? Який ви маєте стосунок до всього цього?
Глинобитна хатина стояла на тому самому місці, як і три роки тому, але Еванса в ній не було. Є Веньцзє знайшла його в лісі з сокирою — він акуратно обрубував гілки дерева. Видно було, що він уже давно тут орудує сокирою — у всіх його рухах відчувалася втома.
— Для мене не має значення, якщо моя робота позбавлена сенсу. Я просто не можу зупинитися. Якщо я зупинюся, то просто розвалюся на частини, — сказав Еванс, спритно зрубуючи відточеним рухом сокири криво зростаючу гілку.
— Їдьмо разом до адміністрації округу. Якщо вони відмовляться втрутитися в те, що відбувається, то підемо на вищий рівень — в адміністрацію провінції. Хтось їх таки зупинить, — Є Веньцзє дивилася на Еванса із занепокоєнням.
Еванс зупинився і здивовано витріщився на Є Веньцзє. Світло від сонця, що заходило, косо просвічувало крізь крону дерев, надаючи блиску його очам.
— Ви справді вважаєте, що я тут через цей ліс? — він розсміявся і похитав головою. Притулив сокиру до стовбура дерева й сів. — Якби я мав на меті просто зупинити їх, це не склало б труднощів, — Еванс поклав порожню сумку з-під інструментів на землю і запропонував Є Веньцзє присісти, а потім продовжив: — Я щойно повернувся зі Штатів. Мій батько помер два місяці тому, і я успадкував більшу частину майна. Мої брат і сестра отримали тільки по п'ять мільйонів доларів. Це зовсім не те, чого я очікував. Може, глибоко в душі, батько поважав мене. Або, може, він поважав мою відданість ідеалам. Крім вартості основних фондів компанії, знаєте яка сума грошей у мене в розпорядженні? Близько 4,5 мільярдів доларів. Я можу легко зупинити вирубку дерев і найняти їх висаджувати нові. Я міг би легко зробити так, що весь масив лесових пагорбів у межах видимості вкрився б лісовою хащею. Однак який у цьому сенс?
Усе, що ми тут спостерігаємо, є результатом зубожіння людей. Але чому в багатьох країнах справи із захистом навколишнього середовища йдуть краще? Вони захищають екологію за допомогою переведення галузей промисловості, що сильно забруднюють довкілля, у нерозвинені країни. Ви знаєте, що тільки-но уряд США відмовився підписати Кіотський протокол... Весь рід людський однаковий. І поки прогрес цивілізації триватиме такими ж гігантськими кроками, ластівки, яких я намагаюся врятувати, і всі інші ластівки вимруть. Це лише питання часу.