Є Веньцзє сиділа мовчки, спостерігаючи за променями призахідного сонця, які переливалися серед крон дерев, і прислухаючись до шуму лісозаготівників. Її думки повернулися на двадцять років назад, у ліси Великого Хінгану, де вона колись мала аналогічну розмову з іншою людиною.
— Вам цікаво, чому я насправді приїхав сюди? — продовжив Еванс. — Панвидовий комунізм зародився на стародавньому Сході.
— Ви маєте на увазі буддизм?
— Так. Християнство — сапіентно-центричне вчення. Незважаючи на те, що всі види живих істот були взяті на борт Ноєвого ковчега, інші види не отримали такого самого статусу, як і люди. Але буддизм орієнтований на збереження будь-якої форми життя. Ось чому я приїхав на Схід. Але... зараз уже очевидно, що скрізь одне й те саме.
— Так, це правда. Люди всюди однакові.
— Що я можу зробити зараз? Яке моє призначення в житті? Я маю у своєму розпорядженні 4,5 мільярдів доларів і активи транснаціональної нафтової компанії. Але яке це має значення? Людство, напевно, інвестувало понад 45 мільярдів доларів у збереження видів, що перебувають на межі вимирання. І, ймовірно, понад 450 мільярдів витрачено на збереження навколишнього середовища і захисту від подальшого погіршення екологічної обстановки. Але що з того? Цивілізація й далі планомірно рухається шляхом знищення всіх форм життя на Землі, крім людини. Чотирьох із половиною мільярдів доларів досить, щоб побудувати авіаносець, але навіть якщо ми побудуємо тисячу авіаносців, цього буде недостатньо, щоб зупинити безумство людей.
— Майку, це те, що я хотіла сказати вам. Людство не може покладатися лише на власні сили, щоб виправити ситуацію, яка склалася.
— Хіба існують інші сили поза людською цивілізацією? Навіть якщо Бог колись існував, то він давно вже мертвий.
— Так, такі сили існують.
Сонце опустилося за пагорби, і лісозаготівельники припинили свою роботу до завтра. Дерева, що залишилися в живих, і навколишні лесові пагорби огорнула дзвінка тиша. Є Веньцзє розповіла Евансу всю історію «Червоного берега» і «Трисоляриса». Він слухав уважно, здавалося, що в навколишніх сутінках прислухаються і лесові пагорби, і дерева. Коли Є Веньцзє закінчила свою розповідь, яскравий місяць зійшов на сході і збризнув цяточками тіней лісовий килим.
— Я досі не можу повірити в почуте, — сказав Еванс. — Це занадто нереально. На щастя, я маю змогу перевірити правдивість ваших слів. Але якщо почуте виявиться правдою, — він простягнув руку для рукостискання і вимовив слова, які надалі повинні будуть вимовити всі нові члени під час процедури прийому до складу організації «Земля — Трисолярис», — будьмо товаришами.
二十八 База «Червоний берег 2.0»
Минуло ще три роки. Еванс, здавалося, зник — від нього не було жодних новин. Є Веньцзє не мала й гадки, чи насправді працює він десь у світі, щоб підтвердити її розповідь, і як він збирається це здійснити. Незважаючи на те, що в масштабах Всесвіту відстань у чотири світлових роки — це дуже близько, буквально в межах досяжності, але це відстань, усе ще неймовірно далека для тендітного життя. Ці два світи — немов витік і гирло річки, що перетинає простір — час. Будь-які зв'язки між ними були б украй нестійкими.
Якось зимового дня Є Веньцзє отримала запрошення від не надто відомого університету із Західної Європи обійняти посаду викладача на шестимісячний термін. Після того як вона приземлилася в аеропорту Гітроу в Лондоні, виявилося, що на неї вже чекав молодий чоловік. Однак вони, не залишаючи терміналу аеропорту, повернулися на злітно-посадкову смугу, де на них уже чекав гелікоптер.
Коли гелікоптер із гулом розрізав туманне повітря над Англією, час, здавалося, почав текти назад, і Є Вень-цзє відчула повне дежавю. Багато років тому, коли вона вперше опинилася на борту гелікоптера, її життя кардинально змінилося. Куди доля приведе її зараз?
— Ми прямуємо на другу базу «Червоний берег», — сказав супровідник.
Гелікоптер залишив позаду берегову лінію і тримав курс в глибини Атлантики. Після півгодини польоту гелікоптер почав зниження в напрямку до гігантського корабля в океані. Тільки-но Є Веньцзє побачила корабель, вона пригадала обриси Радарного піка. Лише зараз вона зрозуміла, що форма піка справді нагадує гігантський корабель. Атлантичний океан навколо нагадував їй ліси Великого Хінгану, але найбільшу схожість із тим «Червоним берегом» надавала величезна параболічна антена, змонтована посередині корабля, яка нагадувала обрисами кругле вітрило. Корабель був перебудований із нафтового танкера, водотоннажністю шістдесят тисяч тонн, і був схожий на сталевий плаваючий острів. Еванс побудував свою базу на кораблі, можливо, щоб змінювати місце розташування для передачі і прийому сигналів з метою їхнього поліпшення, або, можливо, для зменшення ризику бути виявленими. Пізніше вона дізналася, що корабель отримав нову назву «Судний день».