Протягом наступних двох трисоляріанських годин оператор дізнався про існування Землі; дізнався про світ, де є лише одне сонце, і життя безперервно тече в епоху стабільності; дізнався про людську цивілізацію, яка зародилася в раю із постійним м'яким кліматом.
Передача із Сонячної системи припинилася. Система дешифрування й далі працювала вхолосту; пост перехоплення вловлював тільки самотній шум Всесвіту.
Але оператор був упевнений, що йому все це не наснилося. Він також знав, що і кілька тисяч постів, розкиданих по всьому «Трисолярису», отримали повідомлення, на яке трисоляріанська цивілізація чекала мільйони років. Двісті циклів перероджень цивілізація повзла наосліп по темному тунелю і нарешті побачила проблиск світла.
Оператор знову перечитав повідомлення із Землі. Його думки ширяли над землею, блакитним океаном, який ніколи не замерзав, зеленими лісами і полями, насолоджу-ючись теплим сонячним світлом і ласкою прохолодного вітерцю. Який прекрасний світ! Рай, яким його малювали двісті цивілізацій «Трисоляриса», справді існує!
Азарт і збудження, які було нахлинули, вляглися, змінившись почуттям утрати і спустошення. Під час постійного перебування на самоті оператор не раз ставив собі питання: навіть якщо в один прекрасний день прийде повідомлення від іншої цивілізації, яке відношення це матиме до мене? Я не зможу побачити той далекий рай, моє самотнє, смиренне, непримітне життя не зміниться ні на крихту.
Але принаймні у світі снів у мене ніхто не відбере цього раю... І оператор занурився у сон. У суворому довкіллі «Трисоляриса» жителі цього світу еволюційно розвинули в собі вміння переходити з режиму неспання в режим сну за своїм бажанням. Будь-який трисоляріанин міг заснути за лічені секунди.
Але сон, який побачив оператор, був зовсім не той, про який він мріяв. Блакитна планета справді з'явилася уві сні, але внаслідок бомбардування величезним міжзоряним флотом чудові континенти Землі горіли, глибокі блакитні океани закипали і випаровувалися...
Оператор прокинувся від кошмару і побачив гігантський місяць, який тільки-но зійшов і лив своє холодне світло через крихітне віконце. Він подивився на мерзлу землю за вікном і став переосмислювати своє самотнє життя. Він уже прожив шістсот тисяч трисоляріанських годин. Середня тривалість життя трисоляріан коливається від семисот до восьмисот тисяч. Більшість жителів інших професій давно б уже втратили працездатність. Їх би примусово збезводнили, і висушені тіла використали як паливо. На «Трисолярисі» не тримали нахлібників.
Але тепер операторові відкрився й другий бік медалі. Було б не зовсім правильно сказати, що отримання повідомлення від іншої цивілізації не справило б ніякого впливу на його життя. Після проведення всіх перевірок і одержання підтвердження на «Трисолярисі», безсумнівно, радикально зменшать кількість постів перехоплення. І насамперед це обов'язково торкнеться таких найдавніших постів, як цей. Тоді він стане безробітним. Навички та вміння оператора поста дуже спеціальні й включають у себе лише кілька рутинних операцій і процедур технічного обслуговування. Йому буде надзвичайно важко знайти іншу роботу. І якщо це не вдасться протягом п'яти тисяч трисоляріанських годин, його примусово збезводнять, а потім спалять.
Єдиним способом уникнути цієї долі є можливість злитися з особиною протилежної статі. Під час цієї процедури їхні тіла з'єднаються в одне ціле. Дві третини біологічної маси стане паливом для біохімічної реакції, яка повністю оновить клітини в одній третині, що залишилася, і створить нове тіло. Потім це тіло розділиться на три-п'ять крихітних нових життів — їхніх дітей. Діти успадковують деяку частину спогадів своїх батьків, виростають і починають заново цикл життя. Але з огляду на низький соціальний стан роботи оператора, самотнє і віддалене місце роботи, та ще й на його похилий вік, хіба він зацікавить хоч якусь представницю протилежної статі?
За останні кілька років наближення старості оператор мільйони разів ставив собі одне й те саме запитання: це все, що було і є в моєму житті? І мільйони разів відповідав собі: так, це все, і більше немає нічого. Усе, що в тебе є у цьому житті, — нескінченна самотність у крихітному просторі поста перехоплення.
Він не може втратити далекого раю, навіть якщо це лише сон.
Оператор знав, що в масштабі Всесвіту, через відсутність достатнього базису для довгих вимірів, неможливо визначити відстань джерела низькочастотної передачі радіосигналу з космосу, тільки напрямок. Джерело може бути віддаленим, але високої потужності, або малопотужним, але близьким. У напрямку, звідки прийшов сигнал, містяться мільярди зірок, що сяють на тлі безкрайнього моря інших зірок, розкиданих на різних відстанях. Не знаючи, як далеко є джерело передачі, неможливо встановити точні координати його розташування.