Він кивнув Яну і зайшов у ворота, пропустивши солдатів з ящиками у руках.
Ян почекав, доки всі не відійдуть від воріт на безпечну дистанцію, і подав знак Веньцзє слідувати за ним ближче до гелікоптера, вочевидь побоюючись, що вартові можуть почути їхню розмову. Але тепер він більше не вдавав, що вони не були знайомі раніше.
— Веньцзє, поговорімо відверто. Ця пропозиція — не щасливий лотерейний білет. Я дізнавався в судовій військовій комісії, що попри лобіювання Чен Ліхуа щодо винесення найсуворішого вироку, максимальна санкція у твоєму випадку становитиме 10 років ув'язнення. Зважаючи на пом'якшувальні обставини і практику дострокового звільнення, швидше за все ти проведеш в ув'язненні шість або сім років. Але тут, — Ян кивнув у напрямку бази, — ведеться дослідницька робота над проектом під грифом «Цілком таємно». Беручи до уваги твою біографію, якщо ти ввійдеш у ці ворота, цілком можливо, — він замовк на мить, немов чекав, доки утробний бас антени на вітрі додасть значущості його словам, — тобі доведеться провести решту свого життя тут.
— Я згодна.
— Не квапся, — Ян був вочевидь здивований украй швидкою відповіддю. — Вертайся в гелікоптер. Він летить за три години і, якщо ти відмовишся від пропозиції, вертоліт доставить тебе назад.
— Я не хочу назад. Я згодна приєднатися до проекту, — голос Веньцзє все ще був слабкий, але в ньому зазвучали сталеві нотки. Окрім незвіданого світу після смерті, звідки ніхто не повертався, другим місцем, де вона хотіла опинитися найбільше, — був цей пік, ізольований від усього навколишнього світу. Тут вона знову могла б пережити давно втрачене почуття безпеки.
— Ти маєш бути розважливою. Добре подумай про наслідки необдуманого рішення.
— Я зможу провести тут решту свого життя.
Ян схилив голову і нічого не сказав у відповідь. Він втупився вдалину, ніби даючи можливість Веньцзє ще раз зважити всі за і проти. Веньцзє також зберігала мовчання, мерзлякувато кутаючись у шинель на пронизливому вітрі і вдивляючись у гірські вершини, які зникали у вирі ночі. Далі стояти на такому холоді було вже неможливо.
Ян пішов у напрямку до воріт бази. Він рухався швидким кроком, неначе намагаючись залишити Веньцзє далеко позаду. Але Веньцзє витримувала темп і не відставала. Двоє вартових зачинили за ними важкі металеві стулки воріт бази «Червоний берег». Через кілька кроків Ян зупинився і показав на антену:
— Це великий дослідницький оборонний проект. У разі успіху його значущість може виявитися більш вагомою, ніж проведені випробування ядерної зброї.
Вони підійшли до найбільшої будови на базі, і Ян штовхнув вхідні двері. На дверях було написано: «Головний командний пункт». Усередині виявився просторий зал, заповнений безліччю різних зразків обладнання й інструментів, і тепле повітря, насичене запахом нагрітого машинного масла, миттю оповило Веньцзє. Сигнальні лампи, індикатори і розгортки на екранах осцилографів, здавалося, блимали в унісон. Із десяток операторів у військовій формі, що сиділи навпочіпки то тут, то там, були майже поховані між навислими рядами обладнання. Здавалося, вони сидять у глибоких траншеях на полі бою. Невпинний потік команд і підтверджень їх виконання доповнював нервову атмосферу.
— Усередині тепліше, — сказав Ян. — Почекай тут трохи, я піду дам розпорядження щодо твого житла і повернуся за тобою, — закінчив він, вказавши на стілець зі столом біля дверей. Веньцзє побачила, що за столом уже сидів охоронець, озброєний пістолетом.
— Я радше почекаю зовні, — відповіла Веньцзє.
Ян поблажливо усміхнувся у відповідь:
— Ти тепер належиш до персоналу бази. І можеш перебувати в будь-якому приміщенні, за винятком кількох закритих режимних зон. — Раптом його обличчям пробігла тінь. Він, очевидно, усвідомив і прихований сенс своїх слів: «Ти ніколи не зможеш покинути це місце».
— Я все ж вважала б за краще почекати зовні, — наполягала Веньцзє.
— Ну гаразд, — Ян кинув погляд на охоронця за столом, який, здавалося, не помічав їх зовсім. Ян зрозумів причину, чому Веньцзє воліла чекати зовні і вивів її на вулицю. — Стань де-небудь, де немає вітру, я незабаром повернуся. Треба розпорядитися, щоб у твоїй кімнаті розвели вогонь — база ще до кінця не добудована, і тому немає опалення.