Зайшовши до великої кімнати для нарад, Ван Мяо здивувався безладу, що панував навколо. У залі в довільному порядку була розміщена комп'ютерна техніка: комп'ютери, що не помістилися на столах, стояли прямо на підлозі; мережеві дроти та кабелі живлення звивалися тугими клубками під ногами; роутери, замість безпечного розташування на етажерках, були безтурботно кинуті прямо на серверах; скрізь валялися роздруківки ; у вільних кутках залу стояли проекційні екрани, нахилені так, що походили на циганські шатра. Клуби тютюнового диму, схожі вже на смог, плавали поверх усієї цієї пишноти, довершуючи картину... Ван Мяо не був упевнений, чи це той самий Штаб оперативного командування, згаданий офіцером, але в одному він був переконаний точно: важливість обговорюваних питань дає змогу не звертати уваги на обстановку навколо.
Імпровізований стіл переговорів, складений із зсунутих разом кількох маленьких столів, був завалений паперами й сміттям. Більшість учасників здавалися втомленими, немов вони не спали всю ніч: зім'ятий одяг, розпущені або взагалі зняті краватки. Засіданням керував генерал-майор армії Чан Вейси, і половина присутніх були армійськими офіцерами. Після короткого представлення Ван Мяо дізнався, що інші є або офіцерами поліції, або, як і Ван Мяо, вченими чи керівниками фундаментальних наукових досліджень, до того ж дехто з них мали світове ім'я.
На свій подив, Ван Мяо зазначив, що в залі присутні й чотири іноземці. Їхні посади дещо спантеличили його: полковник ВПС США, полковник Британської армії — обидва з Офісу зв'язку НАТО, а також два співробітники ЦРУ, що перебували тут як спостерігачі.
На обличчях усіх тих, хто сидів навколо столу, виразно читалася одна думка: Хай тобі трясця! Швидше розберімося з тим лайном, що коїться!
Ван Мяо побачив Ши Цяна, який також сидів за столом. На противагу попередньому грубому поводженню, Ши щиро привітав Ван Мяо, але усмішка, яка при цьому сяяла на обличчі Ши, усе одно дратувала Ван Мяо. Він не хотів сидіти поруч із Ши, однак вільних місць за столом більше не було. Смог від сигаретного диму, що стояв у кімнаті, враз став іще нестерпнішим.
Після того, як присутнім роздали документи з обговорюваних питань, Ши присунувся ближче до Ван Мяо і запитав:
— Професоре Ван, як я розумію, ви займаєтеся дослідженнями у сфері... нових матеріалів?
— Наноматеріалів, — відповів Ван Мяо лаконічно.
— Я чув про таке. Вони дуже міцні, так? А ці матеріали не можуть бути використані для вчинення злочинів? — оскільки на обличчі Ши досі блукала усмішка, Ван не міг зрозуміти: жартує той чи говорить серйозно.
— Що ви маєте на увазі?
— О, я чув, що лише за тонку нитку з такого матеріалу можна підняти вантажівку. І якщо злочинці вкрадуть трохи наноматеріалу й зроблять щось на зразок ножа, чи зможуть вони одним рухом такого ножа розрізати автомобіль навпіл?
— Немає необхідності навіть виготовляти ніж або іншу зброю: з такого матеріалу можна витягнути струну завтовшки в 1 % від товщини людської волосини. Натягни її поперек дороги — і всі машини, що проїжджатимуть, будуть розрізані навпіл, подібно до головки сиру. З іншого боку, що не може бути використане як зброя? За бажання навіть ніж для чищення риби може стати знаряддям злочину.
Ши витягнув до половини документи зі свого конверта, який лежав навпроти нього, але, очевидно, втратив інтерес до них і засунув їх назад.
— Ви маєте рацію, навіть риба може виявитися знаряддям злочину. Я якось розслідував цікаву справу: одна стерво обкраяла причандалля чоловіка під корінь. І ви знаєте, чим вона це зробила? Замороженою тиляпією із холодильника! Заморожені колючки на спинному плавці стали гострими, подібно до леза...
— Мені це не цікаво. Ви що, покликали мене обговорювати такі речі?
— Рибу? Або наноматеріали? Ні-ні, — Ши наблизив рот до вуха Ван Мяо. — Не вірте брехливим посмішкам і ввічливому поводженню цих хлопців. Вони упереджено до нас ставляться. Хочуть тільки витягнути з нас якомога більше інформації, але у відповідь не діляться і дрібкою своєї. Я тут уже місяць стирчу, а знаю не більше за вас.
— Товариші, — порушив тишу генерал Чан, — починаймо. З усіх театрів воєнних дій по всьому світу наш є найважливішим. Ми повинні ввести у суть справи всіх присутніх товаришів.
Почувши незвичний термін «театр воєнних дій», Ван Мяо дещо розгубився. Він також зазначив, що, незважаючи на сказане, генерал не горить бажанням детально вводити в суть справи таких самих, як і він, новоприбулих, що підтверджує слова Ши Цяна. Також у короткому вступному слові генерал двічі вжив термін «товариші». Ван Мяо подивився на натов-ських і ЦРУшних офіцерів, що сиділи неподалік, — генерал не збирався витрачатися ще й на «джентльменів».