— Вона була схожа на далеку зірку; навіть світло, яким вона мене осявала, завжди було холодним, — Дін Ї підійшов до вікна і подивився на небо, ніби шукаючи поглядом далеку згаслу зірку.
Ван Мяо промовчав. Дивно, але йому зараз хотілося почути її голос. Рік тому, того дня на заході сонця, коли їхні погляди зустрілися і затрималися на секунду, вони так і не сказали ані слова. Йому так і не пощастило почути її голос.
Дін Ї струснув рукою, ніби намагався позбутися від тяжкості сумних думок, що обсіли.
— Професоре Ван, ви абсолютно маєте рацію, що не хочете зв'язуватися з поліцією і армійцями. Вони всі са-мовдоволені, бундючні ідіоти. «Рубежі науки» не мають нічого спільного зі смертями всіх цих учених. Я багато разів намагався їм це пояснити, але марно.
— Схоже, вони хочуть провести незалежне розслідування цих подій.
— Ба більше, вони мають намір об'єднати розслідування смертей по всьому світу в одну загальну справу. Але вони повинні були вже з'ясувати, що двоє із загиблих не мали жодного стосунку до «Рубежів науки», включно з... Ян Дун, — здавалося, вимовляти це ім'я Дін Ї неймовірно складно.
— Дін Ї, ви знаєте, що я вже і так залучений до цих подій. Тому... я би хотів знати, чому Ян Дун зробила... те, що зробила. Я вважаю, ви знаєте більше про причини, які спонукали її до цього, — ніяково продовжив Ван Мяо, намагаючись приховати справжні причини свого інтересу.
— Більше знаючи, ви тільки більше загрузнете в цій проблемі. Зараз ви лише поверхово залучені до процесу, але знання всіх фактів необоротно втягне ваш розум у вирішення цієї головоломки, що не принесе нічого, крім великих неприємностей.
— Я займаюся прикладними дослідженнями, і мій розум не настільки схильний до негативних зовнішніх впливів, як у вас — учених теоретичної спрямованості.
— Що ж, це ваш вибір. Ви граєте у більярд? — Дін Ї підійшов до більярдного столу.
— Трохи грав у школі.
— Ми з нею любили грати. Траєкторія куль нам нагадувала зіткнення частинок у прискорювачі, — Дін взяв зі столу дві кулі: чорну і білу. Чорну поставив прямо в лузі, а білу — сантиметрів за десять від неї. — Ви зможете забити чорну?
— У такій позиції будь-хто зможе.
— То вперед.
Ван Мяо взяв кий і легким ударом по білій кулі послав чорну в лузу.
— Дуже добре. А тепер переставмо стіл, — Ван Мяо у явному збентеженні під керівництвом і за допомогою Дін Ї переставив важкий стіл в інший куток вітальні до вікна. Переконавшись, що стіл набув стійкого становища, Дін Ї вийняв чорну кулю з лузи і знову помістив її прямо навпроти отвору. Біла куля так само зайняла позицію за 10 сантиметрів. — Ну а тепер, ви зможете забити чорну?
— Звичайно.
— Уперед!
Ван Мяо без зусиль відправив кулю в лузу.
Дін Ї знову взявся руками за стіл:
— Міняємо позицію ще раз, — стіл знову переїхав у третій куток кімнати, де розстановка куль не змінилася. — Уперед!
— Послухайте, ми...
— Уперед!
Ван Мяо не залишалося нічого, як з усмішкою забити кулю і в третій раз. Стіл переїжджав ще двічі: спочатку — до дверей вітальні, а потім — у початкову позицію. Дін Ї незворушно двічі розставляв кулі, а Ван Мяо незмінно відправляв їх у лузу. Після таких вправ обидва трохи захекалися.
— Експеримент закінчено, проаналізуймо отримані результати, — Дін Ї запалив перед тим, як продовжити. — Ми п'ять разів провели один і той самий експеримент: чотири рази в різних точках простору і в різний час; двічі в одній і тій самій точці, але в різний час. Результати вас не шокують? — він широко розставив руки у театральному жесті. — П'ять експериментів, а результат — незмінний!
— Що ви намагаєтеся цим сказати? — запитав Ван Мяо.
— Ви можете пояснити цей неймовірний результат мовою фізики?
— Ну... під час проведення цих п'яти експериментів маса куль залишалася незмінною. Щодо їхнього місця розташування у просторі, то для куль точкою відліку у системі просторових координат буде площина стола, відповідно, вона теж залишилася незмінною. Відмінностями у векторі швидкості білої кулі в разі зіткнення із чорною можна знехтувати, бо вони незначні. Тому результати всіх п'яти експериментів виявилися однаковими: чорна куля незмінно опинялася в лузі.
Дін Ї підхопив з підлоги пляшку бренді і два брудних келихи. Наповнивши їх по самі вінця, простягнув один Ван Мяо. Той відмовився.
— Ну, ми повинні відсвяткувати відкриття базових законів природи: фізичні закони єдині у всьому Всесвіті, незалежно від часу і місця їх апробації. Усі закони фізики, відкриті людством за свою історію — від законів Архіме-да до теорії струн — так само, як і будь-які інші наукові відкриття досягнення цивілізації, є побічним продуктом цього великого закону. Порівняно з нами Ейнштейн і Го-кінґ — усього лише ремісники.