Слухаючи нескінченну промову дружини, Є Чжетай видавив із себе криву посмішку. Ах, Лінь, я тебе обдурив? Насправді, ти завжди була загадкою в моєму серці. Одного разу я вихваляв твої надзвичайні таланти перед твоїм батьком, — йому пощастило, що помер рано й уникнув цієї катастрофи — старий лише похитав головою й відповів, що його донька не може мати академічних досягнень. Сказане далі, виявилося пророчим для другої половини мого життя: маленька Лінь занадто розумна для роботи з фундаментальними науками, для цього треба бути простішим.
З плином часу я зрозумів всю глибину цих слів. Лінь, ти дійсно дуже розумна: кілька років тому ти відчула політичний вітер змін в академічній думці й ти була готова до цього. Читаючи лекції, ти змінила назву багатьох фізичних законів і сталих: так, закон Ома ти стала називати законом опору; рівняння Максвелла — електромагнітними рівняннями; сталу Планка — квантовою сталою... Ти почала пояснювати студентам, що більшість наукових результатів і досягнень є кристалізацією мудрості трудящих, а буржуазні академіки просто їх привласнили.
Але незважаючи на всі твої хитрощі, тобі так і не вдалося бути повністю своєю у революційному русі, увійти в його ядро. Ти так і не заслужила права носити на рукаві червону пов'язку «Революційний факультет». У тебе немає нічого, ти навіть не підтвердила кваліфікації, щоб і надалі викладати.
Твоє походження тягне тебе донизу: ти — частина Старого Китаю, твоя сім'я походить з інтелігенції, твої батьки — відомі вчені...
І якщо говорити про Ейнштейна, то насправді тобі є більше в чому покаятися, ніж мені. Узимку 1922 року Ейнштейн був проїздом у Шанхаї, і позаяк твій батько володів німецькою, його призначили супроводжувати вченого у цій поїздці. Ти багато разів переповідала мені історію про те, що твій батько обрав для наукової кар'єри саме фізику під враженням магії Ейнштейна. А ти пішла слідами батька, підкоряючись його волі. Можна навіть сказати, що Ейнштейн опосередковано став твоїм наставником, чому ти була дуже рада.
Пізніше я дізнався, що твій батько збрехав тобі на користь — він з Ейнштейном мав тільки коротку бесіду. Уранці 13 листопада 1922 року прогулювався з Ейнштейном Нанкінською вулицею[8] разом із Юй Юженем[9], президентом Шанхайського університету, і Цао Ґубіном, головним редактором газети «Дагун Бао»[10]. Проходячи повз ділянки, де ремонтували дорожнє покриття, Ейнштейн зупинився біля хлопчини в подертому одязі й з брудним обличчям, який зосереджено подрібнював каміння. Мовчки спостерігаючи деякий час за процесом, Ейнштейн поцікавився у твого батька: скільки хлопчина заробляє за день такої праці? Батько переклав Ейнштейну: п'ять центів. Це єдиний діалог, що відбувся між великим вченим, який назавжди змінив світ і науку, і твоїм батьком: вони обговорювали не фізику, не теорію відносності, а сувору реальність. Як потім розповідав твій батько, Ейнштейн, отримавши відповідь, на тривалий час закляк, спостерігаючи за механічними рухами робітника, навіть забувши про свою люльку, і лишався нерухомим, допоки вуглина в ній не згасла.
Щоразу, коли твій батько переказував мені цю історію, на всі мої розпитування, незмінно відповідав, зітхнувши: «У Китаї будь-яка ідея, що насмілилася занадто високо відірватися від землі, приречена тільки на жорстке падіння. Тяжіння реальності занадто сильне».
— Схили голову! — вигукнув один із охоронців на сцені. Це могло виявитися жестом милосердя з боку колишнього студента щодо свого викладача, бо всі жертви «Зібрань» мусили тримати голову, похиленою на знак каяття. І якщо Є нахилив би голову, то його громіздкий залізний ковпак упав би з голови, а утримуючи її опущеною, він зміг би уникнути спроб надіти його знову. Але Є не піддався спокусі й тримав голову прямо, підпираючи важкі сталеві прути своєю курчачою шиєю.
— Схили голову! Ти, впертий реакціонере! — одна з дівчат на сцені висмикнула ремінь і замахнулася на Є. Удар мідної пряжки припав точно в середину чола і залишив по собі ґулю, яка швидко забарвилася фіолетово-чорним. Є трохи похитнувся, але зумів устояти і випрямитися.
Один з охоронців продовжив:
9
Прим. перекл. Юй Южень （于右任, Yú Yòurèn） — відомий китайський каліграф, політик, письменник, журналіст. Один із засновників і перший президент Шанхайського університету.
10
Прим. перекл. «Дагун Бао» （大公报, Dàgōng Bào） — найстаріша газета, що видається китайською мовою в Китаї. В англійській мові усталена вимова — Та Кун Пао.