— Дуже добре! — сказав генерал Чан. — Ми знаємо, що з більшістю вчених, які вчинили самогубство, «Рубежі науки» підтримували ті чи інші контакти, а деякі з них були навіть членами цього об'єднання. Але ми не виявили доказів використання незаконних психотропних або наркотичних речовин, або технік контролю свідомості, подібних до маніпуляцій деяких релігійних культів, з метою доведення до самогубства. Інакше кажучи, навіть якщо «Рубежі науки» і мали вплив на цих учених, то в рамках звичайного наукового обміну. Професоре Ван, позаяк останнім часом ви мали з ними контакти, ми б хотіли дізнатися від вас певну інформацію.
— Включно з іменами співрозмовників, — грубо вклинився Ши, — а також: час і місце зустрічей, що відбулися, предмет розмов і, якщо ви обмінювалися листами або е-мейлами...
— Да Ши! — генерал Чан поспішив його зупинити.
Офіцер поліції, який сидів поруч, нахилився до Да Ши і прошепотів:
— Невже ти думаєш, що доки ти мовчиш, ми вважаємо тебе німим?
Ши взяв свою чашку з чаєм, але побачивши всередині плаваючий недопалок, зі стукотом поставив назад на стіл.
Випад Ши знову викликав напад відрази у Ван Мяо, подібно до проковтнутої мухи разом з їжею за обідом. Натяк на вдячність за виявлену чуйність зник без сліду, але він зумів опанувати себе і відповів:
— Мої контакти з «Рубежами науки» почалися із Шень Юйфей. Вона японська вчена-фізик китайського походження, зараз працює в офісі однієї японської компанії тут у Пекіні. Свого часу вона працювала у дослідницькій лабораторії Mitsubishi Electric Corporation, вивчала наноматеріали. Ми вперше зустрілися на науковому семінарі на початку цього року. Через неї я познайомився з іншими вченими-фізи-ками, не тільки китайцями, а й іноземцями, і всі вони були членами «Рубежів науки». Наші розмови зводилися до... Як це сказати? Усі обговорювані проблеми були пов'язані тільки з питаннями, які щойно доктор Дін точно описав: Які межі наукового пізнання? Спочатку я не надавав цим дискусіям великого значення, сприймаючи як пусті розмови, не більше. Мої наукові праці стосуються прикладних питань і далекі від таких теоретичних дискурсів, і попервах я просто цікавився аргументами, що наводилися, і методикою ведення дискусій. Усі вони були неабиякі філософи з новаторським поглядом на речі, і я відчував, що, завдяки таким заходам відкриваю нові горизонти пізнання. Щоразу я брав дедалі активнішу участь у дискусії, але темою розмов була лише гола абстрактна теорія. Вони пропонували приєднатися до «Рубежів науки», але, якби я пристав на пропозицію, відвідування дискусій переросло би в обов'язок. А оскільки мій час і сили лімітовані, мені довелося відхилити пропозицію.
— Професоре Ван, — почав генерал Чан, — ми сподіваємося, що ви приймете запрошення приєднатися до «Рубежів науки». Це є головною причиною, чому ми попросили вас бути на сьогоднішньому зібранні. Ми сподіваємося, що ви зможете надати нам більше інформації, так би мовити, зсередини.
— Ви маєте на увазі, що я буду агентом під прикриттям? — запитав Ван Мяо збентежено.
— Ви тільки подумайте, ха-ха-ха, він вважає себе агентом під прикриттям! — зайшовся сміхом Да Ши.
Генерал Чан кинув на Да Ши докірливий погляд і знову повернувся до Ван Мяо:
— Беручи до уваги всі обставини, у нас просто немає іншого каналу отримання інформації.
Ван Мяо заперечливо похитав головою:
— Генерале, на жаль, я нічим не можу вам допомогти.
— Професоре Ван, «Рубежі науки» є організацією, що включає в себе провідних вчених з усього світу. Проведення розслідування в такому середовищі — надзвичайно складна і делікатна справа. Для нас, людей зі сторони, це рівноцінно ходінню по тонкому льоду. Без допомоги ко-го-небудь із наукової спільноти ми ані на дюйм не зрушимо у своєму розслідуванні. Тому ми так раптово і звернулися до вас по допомогу. Але ми поважаємо ваші побажання, якщо ви відмовитеся — ми зрозуміємо.
— Я... дуже зайнятий своєю роботою. У мене просто немає на це часу, — Ван Мяо не одразу зміг навести переконливі аргументи.
Генерал Чан покивав головою, погоджуючись:
— Гаразд, професоре Ван. У такому разі ми більше не гаятимемо марно ваш час. Спасибі, що відгукнулися на запрошення і відвідали наше зібрання.
Ван Мяо знадобилося кілька секунд, аби усвідомити, що його виставили за двері. Генерал Чан ввічливо проводив Ван Мяо, коли ззаду почувся коментар Да Ши:
— Так навіть краще. Я завжди був проти цього плану. Занадто багато ботанів вирішили звести рахунки з життям. Якщо ми його пошлемо, то гарантовано отримаємо ще один труп.
Ван Мяо вже коло дверей розвернувся і попрямував до Да Ши. Намагаючись стримувати свій гнів, він вимовив:
— Те, що ви говорите, не робить вам честі.
— А хто сказав, що я добрий поліцейський?
— Нам не відомі достовірно причини, за якими ці вчені скоїли самогубство. Але в будь-якому разі ви не повинні говорити про них настільки зневажливо. Їхній внесок у розвиток людства є неоціненним.
— Ви натякаєте, що вони кращі за мене? — Да Ши дивився на Ван Мяо, відкинувшись у кріслі. — Але я принаймні не маю наміру себе вбивати через якусь дурницю, проточену мені у вуха.
— Думаєте, я буду?
— Я маю бути впевнений у вашій безпеці, — Да Ши зміряв поглядом Ван Мяо зі своєю звичною посмішкою.
— Я вважаю, що буду в більшій безпеці, ніж ви в такій ситуації. Ви повинні знати, що здатність людини відрізняти правду від брехні — прямо пропорційна обсягу його знань.
— Я б не був таким самовпевненим. Ось взяти, наприклад, вас...
— Да Ши, замовкни! — перебив генерал Чан, — ще одне слово, і ти вилетиш звідси!
— Нічого, нехай продовжує, — Ван Мяо повернувся до генерала. — Я змінив своє рішення — я згоден приєднатися до «Рубежів науки», як ви і хотіли.
— Ну ось і гаразд, — кивнув Да Ши. — Але будьте надалі обережні. Збирайте інформацію, де це тільки можливо: заглядайте в екрани ноутбуків, запам'ятовуйте е-мейли або адреси сайтів...
— Досить! Ви не так мене зрозуміли: я не збираюся шпигувати за ними. Я хочу показати ваше невігластво і дурість.
— Якщо за деякий час після вступу до лав ви залишитеся живі — це буде найкращим доказом. Але я боюся виявитися правим на ваш рахунок, — Ши підняв погляд на Ван Мяо і звична посмішка змінилася вовчим вищиром.
— Я неодмінно залишуся живий, але бачити вас я більше не хочу.
Генерал Чан особисто провів Ван Мяо вниз по сходах на вулицю і викликав автомобіль, щоб доправити професора додому.
— Не звертайте уваги на Да Ши, — сказав на прощання генерал. — Характер у нього, звичайно, не найкращий, але він дуже досвідчений слідчий і експерт у боротьбі з тероризмом. Двадцять років тому він служив під моїм керівництвом.
Підійшовши до автомобіля, генерал Чан запитав:
— Професоре Ван, у вас, напевно, є безліч запитань, які ви б хотіли поставити?
— Усе те, про що ми зараз говорили: яке відношення це має до армії?
— Питання війни завжди перебувають у віданні армії.
Ван Мяо спантеличено роззирнувся довкола: тихо і спокійно, весна була в повному розпалі.
— Але про яку війну ви говорите? Зараз немає гарячих точок глобального масштабу, це, напевно, найбільш мирний період в історії.
Генерал Чан обдарував його багатозначною усмішкою:
— Ви незабаром будете в курсі того, що відбувається. Усі будуть. Професоре Ван, у вашому житті були такі події, які змінювали його хід кардинально? Так, щоб світ навколо ставав для вас одразу абсолютно іншим?
— Ні.
— Тоді ви — щаслива людина. Світ сповнений непе-редбачуваних подій, але досі вони вас обминали.
Ван Мяо обдумав сказане, але так і не зміг зрозуміти, про що говорить генерал.