Пізніше я дізнався, що твій батько збрехав тобі на користь — він з Ейнштейном мав тільки коротку бесіду. Уранці 13 листопада 1922 року прогулювався з Ейнштейном Нанкінською вулицею[8] разом із Юй Юженем[9], президентом Шанхайського університету, і Цао Ґубіном, головним редактором газети «Дагун Бао»[10]. Проходячи повз ділянки, де ремонтували дорожнє покриття, Ейнштейн зупинився біля хлопчини в подертому одязі й з брудним обличчям, який зосереджено подрібнював каміння. Мовчки спостерігаючи деякий час за процесом, Ейнштейн поцікавився у твого батька: скільки хлопчина заробляє за день такої праці? Батько переклав Ейнштейну: п'ять центів. Це єдиний діалог, що відбувся між великим вченим, який назавжди змінив світ і науку, і твоїм батьком: вони обговорювали не фізику, не теорію відносності, а сувору реальність. Як потім розповідав твій батько, Ейнштейн, отримавши відповідь, на тривалий час закляк, спостерігаючи за механічними рухами робітника, навіть забувши про свою люльку, і лишався нерухомим, допоки вуглина в ній не згасла.
Щоразу, коли твій батько переказував мені цю історію, на всі мої розпитування, незмінно відповідав, зітхнувши: «У Китаї будь-яка ідея, що насмілилася занадто високо відірватися від землі, приречена тільки на жорстке падіння. Тяжіння реальності занадто сильне».
— Схили голову! — вигукнув один із охоронців на сцені. Це могло виявитися жестом милосердя з боку колишнього студента щодо свого викладача, бо всі жертви «Зібрань» мусили тримати голову, похиленою на знак каяття. І якщо Є нахилив би голову, то його громіздкий залізний ковпак упав би з голови, а утримуючи її опущеною, він зміг би уникнути спроб надіти його знову. Але Є не піддався спокусі й тримав голову прямо, підпираючи важкі сталеві прути своєю курчачою шиєю.
— Схили голову! Ти, впертий реакціонере! — одна з дівчат на сцені висмикнула ремінь і замахнулася на Є. Удар мідної пряжки припав точно в середину чола і залишив по собі ґулю, яка швидко забарвилася фіолетово-чорним. Є трохи похитнувся, але зумів устояти і випрямитися.
Один з охоронців продовжив:
— Коли ти викладав квантову механіку, ти також самовільно включав деякі реакційні ідеї, — і пильно подивився в бік Шао Лінь, даючи знак, що вона мусить продовжити.
Вона була рада підкоритися: коли знову почне говорити, то розум її функціонуватиме, підтримуваний необхідністю приведення аргументів у суперечці. Інакше він би давно вмер.
— Є Чжетай, ти не можеш відкидати ці звинувачення! Ти постійно викладав квантову механіку в копенгагенській інтерпретації!
— Так, це правда. Зрештою, ця інтерпретація найбільше відповідає результатам проведених експериментів. — Його тон, такий спокійний і врівноважений після нанесеного удару, здивував і збентежив Шао Лінь.
— Але ця інтерпретація свідчить, що зовнішнє спостереження призводить до колапсу квантової хвильової функції! Це є ще одним проявом реакційного ідеалізму і одним з найнахабніших тверджень!
— Філософія мусить керувати експериментами чи результати експериментів спрямовуватимуть філософію? — запитав Є Чжетай. Несподіване перехоплення ініціативи збентежило ведучих засідання суду.
— Звичайно, правильно керуватися марксистською філософією під час проведення наукових експериментів, — після паузи відповів один із супровідників.
— Тоді слушним буде й твердження, що правильна філософія звалюється просто з неба. А це суперечить твердженням, що істина виникає з досвіду. Що також суперечить марксистському принципу когнітивної природи пізнання.
Шао Лінь і обидва студенти четвертого курсу не знайшлися, що відповісти на це зауваження — вони не могли йти проти логіки, а висновок був повністю логічний. Але чотири дівчини ще вчилися в середній школі, і їм здавалося, що їхній революційний спосіб ведення дискусії, перед яким не втримається жоден із буржуазних міцних горішків, є єдино правильним. Дівчина, яка вдарила Є раніше, занесла руку і вперіщила професора ще раз. Три інші також дістали свої ремені: коли навколо демонструють подібне революційне завзяття, небезпечно виділятися. Студенти вважали за краще не втручатися: якщо твоя поведінка відрізнятиметься від поведінки оточення, тебе можуть вважати революційно неблагонадійним.
— Ти також викладав теорію Великого вибуху. Це найбільш реакційна з усіх наукових теорій! — один із колишніх студентів спробував змінити тему.
— Можливо, у майбутньому ця теорія і буде спростована, але два основних космологічних відкриття цього століття: закон Габбла щодо космологічного червоного зміщення і спостереження реліктового випромінювання абсолютно чорного тіла доводять нам, що на сьогодні теорія Великого вибуху є найточнішою теорією походження Всесвіту.
— Дурниці! — вибухнула Шао Лінь, почавши довгу лекцію про теорію Великого вибуху, доводячи її виняткову реакційність. Але новизна цієї теорії привернула увагу най-обдарованішої з чотирьох дівчат, яка мимоволі запитала:
— Час почався зі стану сингулярності? А що ж було до сингулярності?
— Нічого не було, — сказав Є таким тоном, неначе відповідав на запитання, поставлене будь-яким цікавим підлітком. Він повернувся і лагідно подивився на дівчину. З його ранами і залізним ковпаком це було непросто.
— Ні... чого?! Крамола! Справжня реакційна крамола! — розгублена дівчина розплакалася. Вона повернулася до Шао Лінь, яка з радістю прийшла їй на допомогу.
— Це залишає місце для існування Бога, — пояснила Шао Лінь дівчині.
Дівчина, що заплуталася в тонкощах нової теорії, знайшла твердий ґрунт під ногами. Вона підняла руку, що все ще стискала ремінь, і направила на Є.
— Ти твердиш, що Бог існує?
— Я не знаю.
— Що ти сказав?
— Я сказав, що я не знаю. Якщо під «Богом» ви розумієте якусь «Надсвідомість» поза межами Всесвіту, то я не знаю, існує він чи ні. Наука не надає переконливих доказів на підтримку жодної з версій. — Насправді в цей жахливий момент Є схилявся до версії, що його не існує.
Ця надзвичайно реакційна заява спричинила хвилювання в натовпі глядачів. Розпочавшись із вигуку супровідника на сцені, нова хвиля скандування гасел прокотилася залом.
— Геть реакційного академіка Є Чжетая!
— Геть усіх реакційних академіків!
— Геть усі реакційні доктрини!
Дочекавшись поки скандування затихне, дівчина, що супроводжувала вченого, гучно заявила:
— Бога не існує. Усі релігії є інструментом правлячого класу, що паралізують дух народу!
— Це дуже однобічний погляд, — тихо відповів Є.
Дівчина на сцені, збита з пантелику й озлоблена, дійшла єдино правильного, як їй здавалося, висновку, що проти такого небезпечного ворога будь-які слова і дискусії марні. Вона схопила ремінь і пішла в напрямку до Є, три її подруги рушили слідом. Є був високого зросту, і дівчатам довелося тягнути руки вгору, щоб дістати до гордо піднятої голови професора. Після кількох ударів залізний ковпак, який слугував слабким аналогом шолома, але все ж трохи захищав від них, упав додолу. Наступна серія ударів мідними пряжками припала на незахищену голову, тіло, і нарешті змусила професора впасти.
Молоді революціонери, натхнені своїм успіхом, кинулися демонструвати ще більше старанності у «благородній» боротьбі за віру й ідеали. Їхнє важливе місце в процесі творення історії п'янило і додавало гордості за продемонстровану хоробрість і завзятість...
— Голова вимагав не вдаватися до насильства під час дискусії! — два колишні студенти кинулися до Є і відтягли від нього четвірку збожеволілих дівчат.
Але вже було запізно: професор фізики лежав нерухомо на підлозі, очі напіврозплющені, із ран на голові поштовхами витікала кров. Оскаженілий натовп за секунду вщух і завмер. Єдине, що рухалося, — тонка цівка крові, яка вигиналася сценою, подібно до змії і, досягнувши краю, почала стікати в ящик під нею. Ритмічні звуки крапель, які падали, були схожі на кроки людини, що віддаляється.
9
Прим. перекл. Юй Южень （于右任, Yú Yòurèn） — відомий китайський каліграф, політик, письменник, журналіст. Один із засновників і перший президент Шанхайського університету.
10
Прим. перекл. «Дагун Бао» （大公报, Dàgōng Bào） — найстаріша газета, що видається китайською мовою в Китаї. В англійській мові усталена вимова — Та Кун Пао.