— Ваша імператорська величносте, ви погодитеся, що такі жертви були немарними, — сказав фон Нейман. — Згідно з розрахунками ми зараз спостерігатимемо схід Сонця, і імперія Цінь незабаром набуде величі, набагато більшої, ніж мала перед початком обчислень.
— Відповідно до отриманих даних Сонце має ось-ось піднятися. Ваша величносте, приготуйтеся насолоджуватися вашої славою.
Наче у відповідь на слова Ньютона, червоний диск Сонця з'явився над обрієм, огорнувши золотим світлом піраміду і людський комп'ютер унизу. Вибух радісних криків долинув з боку материнської плати.
Тієї ж миті вони побачили чоловіка, який стрімко прямував у їхній бік. Він біг так швидко, що, коли прихилив коліна, то іще довго не міг вгамувати дихання. Це був міністр астрономії.
— Ваша величносте, у розрахунках трапилася помилка. На нас чекає катастрофа! — вигукнув він.
— Що ти верзеш? — навіть не чекаючи відповіді імператора, Ньютон штовхнув ногою розпластану фігуру. — Хіба ти не бачиш, що Сонце зійшло точно в момент, визначений за допомогою наших обчислень?
— Але... — міністр випростався і вказав однією рукою на обрій, — скільки Сонць ви бачите?
Усі здивовано спрямували погляд на Сонце, що сходило.
— Міністре, ви отримали освіту на Заході й маєте докторську ступінь Кембриджського університету, — сказав фон Нейман. — Принаймні рахувати ви повинні вміти. Сонце в небі лише одне, і температура повітря дуже помірна.
— Ні! Там три! — заливаючись сльозами відповів міністр. — Два інші перебувають прямо позаду першого!
Усі знову в сум'ятті від слів міністра втупилися в Сонце.
— Імператорська обсерваторія підтвердила, що зараз ми спостерігаємо надзвичайно рідкісне явище сизигії[62] трьох Сонць. Три Сонця вишикувалися на одній лінії й обертаються навколо нашої планети з однаковою кутовою швидкістю. Отже, усі чотири об'єкти перебувають на одній лінії, і наша планета розташована скраю!
— Ти впевнений, що спостереження правильні? — Ньютон схопив міністра за комір.
— Абсолютно впевнений. Спостереження проводили європейські астрономи Імператорської обсерваторії, включно з Кеплером[63] і Гершелем[64], із використанням найбільшого телескопа у світі, імпортованого з Європи!
Ньютон відпустив міністра і випростався. Ван Мяо зауважив, що його обличчя було бліде, але на ньому панував вираз щирої радості. Він приклав обидві руки до грудей і сказав Цінь Ши Хуан-ді:
— О Великий, Високоповажний Імператоре, це найсприятливіший знак, який тільки може бути! Тепер три Сонця обертаються синхронно з планетою, і ваша імперія стала центром Всесвіту! Так Бог подякував нам за всі наші зусилля і жертви! Дайте мені можливість провести обчислення іще раз, і я доведу це.
Поки всі перебували в глибоких роздумах відносно того, що відбувається, Ньютон зник. Як з'ясувалося пізніше, сер Ісаак Ньютон украв коня і поскакав у невідомому напрямку.
Після тривожного мовчання, Ван Мяо раптом сказав:
— Ваша величносте, будь ласка, оголіть свій меч.
— Що тобі потрібно? — запитав Цінь Ши Хуан-ді, збитий з пантелику. Але усе ж дав знак охоронцеві, що стояв поруч, і той вийняв меч із піхов.
— Помахайте ним, будь ласка, — попросив Ван Мяо.
Цінь Ши Хуан-ді вхопив меч і жваво взявся рубати ним повітря. Судячи з виразу обличчя, його очікував сюрприз: — Чому він такий легкий?
— Ігровий V-костюм не може імітувати невагомість і зменшення гравітації, інакше б ми самі стали набагато легшими.
— Подивіться вниз! Туди! На коней і людей! — кричав хтось. Усі подивилися в указаному напрямку і побачили біля підніжжя піраміди колону кавалерії, що почала рухатися. Здавалося, що коні ширяють у повітрі. Кожен з них був перенесений на значну відстань, перш ніж знову торкнувся земної поверхні всіма чотирма копитами. Вони також побачили кількох людей, що бігли. Кожен крок являв собою стрибок на добрі десять метрів із повільним опусканням до землі. На вершині піраміди солдат підстрибнув і легко злетів на висоту трьох метрів.
— Що діється? — запитав Цінь Ши Хуан-ді, спостерігаючи за солдатом, який повільно опускався.
— Ваша величносте, позаяк усі три Сонця перебувають над нашою планетою, вишикувані на одній лінії, то їхні гравітаційні сили додаються... — Міністр астрономії почав пояснювати, що відбувається, але тут виявив, що обидві його ноги відірвалися від землі, і він набув горизонтального положення. Усі навколо також висіли в повітрі під різними кутами. Вони, подібно до групи людей, що опинилися у воді і не вміють плавати, незграбно махали кінцівками, намагаючись знайти стійке положення, але замість цього лише стикалися між собою.
Те місце, де вони тільки-но стояли, швидко вкривалося павутиною тріщин. Тріщини загрозливо збільшувалися в розмірах під звуки, схожі на гуркіт грому, пил злітав угору, і нарешті піраміда під ними розвалилася на складові елементи, перетворившись на купу блоків і валунів. Через щілини між повільно дрейфуючими блоками, Ван Мяо побачив Парадну залу, яка також почала руйнуватися. Великий котел, у якому колись був зварений живцем Фу-сі і стовп аутодафе, до якого прив'язували й самого Ван Мяо, висіли в повітрі посеред зали.
Сонце стояло в зеніті; усе, що ширяло, — люди, гігантські блоки піраміди, астрономічні інструменти, триногий бронзовий казан, — почало повільно підніматися вгору, набуваючи дедалі більшого пришвидшення. Ван Мяо подивився на людський комп'ютер унизу і побачив картину з нічного жаху: тридцять мільйонів людей, які формували материнську плату, пливли вгору від поверхні землі, немов купка мурах, засмоктувана пилососом. Поверхня землі, на якій вони стояли, виразно зберігала відбиток складових елементів материнської плати. Безліч загадкових відмітин, добре видимих тільки з висоти, стануть у далекому майбутньому археологічними пам'ятками для наступних цивілізацій світу «Трьох тіл».
Ван Мяо підвів очі: небо було вкрите дивними строкатими хмарами. Ці хмари сформувалися з пилу, каменів, людей і інших об'єктів. Сонце визирало з-за них. Удалині Ван Мяо побачив довгі ланцюги прозорих гір, які також піднімалися. Гори були прозорі, міняли свою форму й іскрилися — це були океани і моря, які також пливли у космос.
Усе у світі «Трьох тіл» прямувало до Сонця.
Ван Мяо озирнувся навколо і побачив фон Неймана і Цінь Ши Хуан-ді. Підносячись угору, фон Нейман кричав щось імператорові, але не було чути ані звуку. Субтитри, що з'явилися, сповіщали:
— Я зрозумів! Ми можемо використовувати електронні компоненти для побудови логічних вентилів комп'ютера! Такий комп'ютер буде набагато швидшим і компактнішим. Я підрахував, що невеликого будинку буде цілком достатньо... Ваша імператорська величносте, ви слухаєте?
Цінь Ши Хуан-ді замахнувся на фон Неймана своїм довгим мечем. Той штовхнув пропливаючий гігантський кам'яний блок, за допомогою якого затулився від удару. Бризнули іскри, і меч розлетівся на дві половинки. Одразу після цього два гігантські блоки зіткнулися, затиснувши між собою Цінь Ши Хуан-ді. На всі боки розлетілися уламки каменя, плоть і кров, що змусило Ван Мяо здригнутися.
Але Ван Мяо не чув гуркоту каменів, які зіштовхувалися. Навколо нього була повна тиша. Оскільки вже не було атмосфери, то і звук не міг поширюватися. У міру того, як вони підіймалися, їхня кров закипала у вакуумі і внутрішні органи виверталися назовні, поки не перетворилися на дивні згустки, оточені кристалізованими хмарками з рідин тіла. Крім того, через відсутність атмосфери небо стало чорним, як смола. Усе, що дрейфувало у відкритий космос зі світу «Трьох тіл», відбивало сонячне світло і формувалося у блискучу туманну хмару. Потім хмара перетворилося на гігантський вихор, який закручувався по спіралі в останній пункт призначення — Сонце.
62
Прим. перекл. Сизигія (від грец. Σύ-ζῠγος , «сполучення», «з'єднання») — термін, що позначає розташування трьох небесних тіл на одній прямій, зазвичай застосовують в астрономічному й астрологічному контексті.
63
Прим. перекл. Йоганн Кеплер (нім. Johannes Kepler, 27 грудня 1571 року, Вайль-дер-Штадт — 15 листопада 1630 року, Регенсбург) — німецький математик, астроном, механік, оптик, першовідкривач законів руху планет Сонячної системи.
64
Прим. перекл. Фредерік Вільям (Фрідріх Вільгельм) Гершель (англ. Frederick William (Friedrich Wilhelm) Herschel, 15 листопада 1738 року, Ганновер — 25 серпня 1822 року, Слау, поблизу Лондона) — англійський астроном німецького походження. Прославився відкриттям планети Уран, а також двох її супутників — Титанії й Оберона. Він також є першовідкривачем двох супутників Сатурна й інфрачервоного випромінювання.