Выбрать главу

Частина третя. Захід людства

二十一 Повстанці Землі

На відміну від останньої зустрічі в кафе, це зібрання виявилося набагато велелюднішим і відбувалося в кафетерії для працівників хімічного заводу. Завод був давно закритий, виробництво перенесли на нове місце, а будівлю планували знести. Інтер'єр приміщення кафетерію був дуже старий, але саме приміщення просторе.

Присутніх було близько трьохсот, і Ван Мяо помічав то тут, то там знайомі обличчя: знаменитості й еліта з найрізноманітніших сфер життя, відомі вчені, письменники, політики.

Перше, що впадало в очі, — дивний пристрій посередині зали. Три срібні кулі, кожна трохи менша від кулі для боулінга, оберталися навколо металевої підставки. Ван Мяо припустив, що принцип роботи пристрою ґрунтується на магнітній левітації. Орбіти руху трьох куль були абсолютно несистемними: повноцінна репліка задачі трьох тіл.

Решта не звертала особливої уваги на художнє зображення задачі трьох тіл. Навпаки, вони фокусувалися на фігурі Пань Ханя, який стояв на зламаному столі посеред кафетерію.

— Ти вбив Шень Юйфей? — запитав якийсь чоловік.

— Так, я, — спокійно відповів Пань Хань. — Це сталося, тому що в ряди адвентистів проникають зрадники, такі як вона, використовуючи важку ситуацію, що склалася в самій Організації.

— Хто дав тобі право вбивати?

— Я зробив це з почуття обов'язку перед Організацією!

— У тебе є почуття обов'язку? Я завжди говорив, що ти — корислива людина!

— На що ти натякаєш?

— Яких успіхів досяг Екологічний департамент під твоїм керівництвом? Вашим головним завданням було саботувати роботу промисловості й забезпечувати забруднення навколишнього середовища, щоб викликати в обивателів огиду до науково-технічного прогресу і сучасної промисловості. Але насправді ти використовував технології та передбачення Господа лише для отримання багатства і слави для себе особисто!

— Я жадаю слави для себе? Людство в моїх очах — смердюча купа гною. Який мені сенс піклуватися про репутацію перед ними? А з іншого боку, якби я не був відомий, як зміг би я направляти мислення людей у потрібне нам русло?

— Ти завжди вибираєш собі що легше! Усі ваші успіхи на ниві саботажу і знищення репутації науки легко могли бути досягнуті із залученням звичайних «зелених». Вони набагато щиріші і сповнені непідробного ентузіазму порівняно з вами, і з невеликими зусиллями ми могли б легко направити їхні дії в потрібне нам русло й досягати потрібних результатів! Твій Екологічний департамент повинен був організовувати екологічні катастрофи, а потім роздмухувати масову істерію на їхньому тлі. Отруювати резервуари з водою, розливати токсичні відходи хімічних виробництв... що із цього було зроблено? Узагалі нічого!

— Ми розробили безліч програм і планів, але їх усі відкинув Командувач. У будь-якому разі, такі масштабні диверсії були б безглуздими й недоцільними, принаймні до недавнього часу. Департамент біології і медицини реалізував план зі зловживання антибіотиками, але незабаром наші задуми були розкриті та знешкоджені. І необдумані акції Європейського відділення майже поставили нас перед ризиком викриття.

— Ха, людина, яка вбила власними руками, говорить про не привернення уваги!

— Товариші, послухайте мене. Рано чи пізно, це все одно сталося б. Ви повинні знати, що уряди по всьому світу готуються до війни. У Європі та Північній Америці вони вже почали репресії щодо Організації. Тільки-но гоніння почнуться тут, редемптористи одразу ж перейдуть на бік уряду. Отже, наше головне завдання — вигнати редемп-тористів з Організації!

— Це не від тебе залежить!

— Звичайно, це повинен вирішувати Командувач. Але, товариші, я вам можу заявити прямо, що Командувач симпатизує адвентистам!

— Ти просто видаєш бажане за дійсне. Усі знають про необмежену владу Командувача. Якби все було так, як ти сказав, редемптористи вже давно були б виключені з Організації.

— Може бути, Командувач має власну думку. Можливо, це буде предметом обговорення на сьогоднішньому зібранні.

Після цієї фрази увага переключилася з Пань Ханя на обговорення кризи, з якою зіткнулося товариство. Відомий вчений, лауреат премії Тюрінга[67], виліз на стіл і почав говорити:

— Час для розмов минув. Товариші, який наш наступний крок?

— Загальне повстання!

— Ви не думаєте, що це просто безглузде самогубство?

— Хай живе дух «Трисоляриса»! Ми — цупке насіння дикого вогню, після переродження ми стаємо лише сильнішими!

— Повстання повністю демаскує нас, і нам доведеться оголосити про своє існування світу. Якщо ми зможемо представити детальний план дій із чіткими цілями, я впевнений, багато людей підтримають нас.

Остання фраза належала Пань Ханю; більшості присутніх вона сподобалася.

Хтось крикнув: «Командувач тут!». Натовп розступився, щоб дати дорогу.

Ван підняв голову і відчув запаморочення. Світ став чорно-білим у його очах, і єдиною кольоровою плямою була людина, яка щойно з'явилася.

В оточенні молодих охоронців Командувач повстанської організації «Земля — Трисолярис» Є Веньцзє спокійно йшла крізь натовп.

Вона зупинилася в середині порожнього простору, звільненого їй натовпом, підвела кістлявий кулак, і з рішучістю та силою, якої Ван Мяо ніяк не міг від неї очікувати, викрикнула:

— Геть людську тиранію!

Натовп відказав на вітання фразою, виголошеною в унісон усіма присутніми, що, безсумнівно, свідчило про повторення її незліченну кількість разів:

— Світ належить «Трисолярису»!

— Вітаю вас, товариші, — вимовила Є Веньцзє. У її голос повернулися знайомі Ван Мяо ніжність й інтонації. Тепер не залишилося й тіні сумнівів, що це була вона. — Я погано почувалася останнім часом, і ми з вами давно не зустрічалися. Але зараз ситуація критична, я знаю, що ви всі перебуваєте під великим тиском. Тож я тут, щоб із вами переговорити.

— Командуваче, бережіть себе! — промовив хтось у натовпі. У голосі відчувалася щира турбота.

Вона продовжила:

— Перш ніж обговорювати важливі питання, вирішимо раз і назавжди одне непорозуміння. Пань Хань, — вимовила Є Веньцзє. Її очі не намагалися навіть відшукати його в натовпі, вона просто дивилася на присутніх.

— Я тут, Командуваче! — Пань Хань вийшов уперед. Ван Мяо бачив, як під час появи Є Веньцзє спробував загубитися в натовпі. Він хотів здаватися спокійним, але жах, що переповнював його, був очевидний. Командувач не назвала його «товаришем», що безсумнівно було поганою ознакою.

— Ти серйозно порушив обумовлені правила дисципліни для членів Організації, — вимовила Є Веньцзє, навіть не дивлячись у його бік. Її голос залишався спокійним, ніби вона говорила з пустотливою дитиною.

— Командуваче, Організація зіткнулася з кризою, яка ставить під загрозу її існування. Якщо ми не вживатимемо дієвих заходів щодо виявлення і знищення внутрішніх ворогів і дисидентів, ми втратимо все!

Є Веньцзє затримала на Пань Хані ласкавий погляд на кілька секунд. Кожен подих йому вочевидь давався дуже важко.

— Кінцева мета організації «Земля — Трисолярис» і полягає в тому, щоб утратити все. Усе, що в цей момент належить до роду людського, включно з нами.

— Тоді ви повинні симпатизувати адвентистам! Ко-мандуваче, будь ласка, чітко позначте свою належність до цієї фракції, це дуже важливо. Адже так, товариші? Надзвичайно важливо! — кричав Пань Хань і робив закличні жести руками, озираючись навколо. Але натовп мовчав.

— Ставити такі питання не в твоїй компетенції. Ти скоїв серйозний дисциплінарний проступок. Якщо хочеш дати пояснення, то зараз якраз варто це зробити. В іншому разі, ти будеш покараний за свої дії, — повільно, карбуючи кожне слово, промовила Є Веньцзє, немов пояснювала нетямущій дитині.

— Я збирався позбутися Вей Чена, цього математичного генія. Це рішення було ухвалене товаришем Евансом і проголосоване на засіданні одноголосно. Якщо він справді досяг успіху у створенні математичної моделі задачі трьох тіл, яка забезпечує повне її розв'язання, тоді наш Господь не прийде на Землю, і історична експедиція «Трисоляри-са» на Землю буде знищена. Я вистрілив у Шень Юйфей тільки після того, як вона першою відкрила вогонь. Мої дії були самозахистом.

вернуться

67

Прим. перекл. Премія Тюрінга (англ. Turing Award) — найпрестижніша премія в інформатиці, яку вручає Асоціація обчислювальної техніки з 1966 року за видатний науково-технічний внесок у розвиток цієї галузі.