Є Веньцзє кивнула:
— Ми повинні тобі вірити. Зрештою, це не найголовніше. Я сподіваюся, що ми й надалі зможемо довіряти тобі. А тепер, будь ласка, повтори запитання, яке ти мені поставив раніше.
Пань Хань був приголомшений таким поворотом, і йому знову перестало вистачати повітря:
— Я прошу ... вас ... чітко і без недомовок відкрито оголосити себе прихильником фракції адвентистів. Зрештою, план дій, розроблений адвентистами, завжди збігався з вашими ідеалами.
— І в чому полягає цей план, повтори, будь ласка.
— Людське суспільство вже не в змозі самостійно вирішити свої проблеми. Воно не може покладатися на власні сили, щоб зупинити ті безумства, які постійно відбуваються навколо. Тому ми просимо Господа нашого прийти в наш світ і Його силою і владою управляти і наставляти нас на шлях створення нової, досконалої людської цивілізації.
— Чи є адвентисти ревними поборниками цього плану?
— Звичайно! Командуваче, будь ласка, не вірте неправдивим чуткам, які поширюються про нас.
— Це не брехливі чутки! — вигукнув якийсь чоловік. Він вийшов із натовпу наперед. — Мене звуть Рафаель, я з Ізраїлю. Три роки тому мій син загинув в автомобільний аварії. Я пожертвував свою нирку палестинській дівчинці, котра страждала на невиліковну хворобу нирок на знак моєї надії, що наші народи можуть жити в мирі. Заради своїх ідеалів я був готовий пожертвувати життям. Багато палестинців і ізраїльтян також докладають зусиль для досягнення цієї мети. Але всі вони марні. Наш спільний дім дедалі більше затягує трясовиння взаємної помсти.
Зрештою, я зневірився в людстві і приєднався до Організації. Відчай перетворив мене з пацифіста на екстреміста. Також, можливо, через мою велику фінансову допомогу Організації, я увійшов до керівного складу адвентистів. І я можу вам сказати, як є: адвентисти мають свою, окрему секретну програму дій.
Вона полягає в такому: рід людський — породження зла. Людська цивілізація вчинила жахливі злочини проти Землі, і має бути за це покарана. Кінцева мета адвентистів — просити нашого Господа обрушити на нас свій гнів: повністю винищити все людство!
— Реальна програма дій адвентистів уже давно є секретом Полішинеля, — вигукнув хтось.
— Але ви не знаєте, що ця програма була розроблена не після їхнього приєднання до Організації. Це була початкова мета, мрія всього життя Майка Еванса, ідейного натхненника адвентистів. Він брехав Організації із самого початку, обвів довкола пальця всіх, включно з Командувачем! Він перетворив Адвентистів на королівство терору, населеного екстремістськими захисниками довкілля та божевільними, які ненавидять людство.
— До недавнього часу я не знала справжніх намірів Еванса, — сказала Є Веньцзє. — Але я намагалася подолати розкол і дати шанс Організації залишитися єдиною. Однак деякі дії, вчинені адвентистами останнім часом, перекреслили всі мої зусилля.
— Командуваче, адвентисти — ядро Організації. Без нас ніякого руху «Земля — Трисолярис» не було б у принципі, — озвався Пань Хань.
— Але це не дає вам права монополізувати всі контакти між нашим Господом і Організацією!
— Ми збудували базу «Червоний берег ІІ», логічно, що саме ми відповідаємо за її експлуатацію!
— Адвентисти використовували цей факт і скоїли непрощенну зраду: ви перехопили всі повідомлення від нашого Господа на адресу Організації й передали всім лише малу частину з них. Навіть більше, ви навмисно спотворили і ту дещицю, яку оприлюднили. Також ви за допомогою обладнання бази надіслали величезну кількість інформації нашому Господу без попереднього узгодження і схвалення Організації!
Важке мовчання запанувало в залі; його можна було навіть відчути, немов присутність чогось жахливого. Ван Мяо відчув, як його волосся стає дибки.
Пань Хань нічого не відповів. Його обличчя набуло відчуженого виразу, ніби кажучи: «Ну нарешті це сталося, і немає потреби далі прикидатися».
— Є безліч доказів зради адвентистів. Шень Юйфей була одним зі свідків. Незважаючи на той факт, що вона належала до керівників адвентистів, у своєму серці вона залишалася прихильницею ідей редемптористів. Ви дізналися про це зовсім недавно, коли їй було відомо вже занадто багато. Еванс послав тебе вбити двох, не одного.
Пань Хань озирнувся довкола, очевидно оцінюючи ситуацію. Його наміри не залишилися непоміченими Є Веньцзє.
— Як бачиш, більшість із учасників цього зібрання — прихильники фракції редемптористів. Я впевнена, що присутні тут адвентисти перейдуть на бік Організації. Але люди на кшталт Еванса або тебе більше не можуть залишатися з нами. Щоб захистити ідеали і програму Організації, ми повинні раз і назавжди вирішити проблему адвентистів.
У приміщенні знову тиша запала. Через кілька секунд молода дівчина з-поміж охоронців Є Веньцзє загадково посміхнулася і попрямувала до Пань Ханя.
Обличчя Пань Ханя спотворила гримаса, і він засунув руку за відліг піджака. Дівчина подолала відстань, що їх розділяла, швидше, ніж глядачі встигли моргнути. Перш ніж будь-хто зміг зреагувати, вона обхопила шию Пань Ханя однією рукою, другою — голову і, доклавши певних зусиль у потрібному напрямку, легко викрутила голову Пань Ханя на 180 градусів. Зважаючи на її статуру, цього від неї не очікував ніхто. Звук зламаних шийних хребців пролунав громом посеред повної тиші.
Руки дівчини відразу випустили голову Пань Ханя, ніби та була розпеченою. Тіло впало на підлогу, і пістолет, із якого було вбито Шень Юйфей, закотився під стіл. Тіло Пань Ханя й далі конвульсивно здригалося, очі залишалися розплющеними, язик вивалився назовні. Але голова не рухалася, ніби ніколи не належала тілу. Кілька чоловіків вийшли уперед і відтягли тіло; кров, що витікала з рота, залишала на підлозі довгий слід.
— А, Сяо Ван, ти також тут. Як твої справи? — погляд Є Веньцзє впав на Ван Мяо. Вона привітно усміхнулася йому і кивнула. Потім звернулася до присутніх: — Це професор Ван, член Китайської академії наук і мій друг. Він займається дослідженням наноматеріалів. Це перша з технологій, розробку якої Господь хоче припинити на Землі.
Ніхто не дивився на Ван Мяо, але в нього не вистачало сил, щоб якось означити себе. Він схопився за піджак чоловіка, який стояв поруч, аби не впасти, але той скинув руку Ван Мяо зі свого плеча.
— Сяо Ван, чому б мені не продовжити свою розповідь про «Червоний берег»? Усі товариші також послухають. Це не марна трата часу. Сьогодні великий день і чудова нагода детально висвітлити історію створення Організації.
— «Червоний берег»? А ви хіба не закінчили розповідати історію минулого разу? — запитав Ван Мяо спантеличено.
Є Веньцзє повільно підійшла до моделі «Трьох тіл», здавалося зачарована рухами трьох куль. Через розбите вікно приміщення світло призахідного сонця падало на модель, яка оберталася, і кулі періодично відбивали його, створюючи мерехтіння довкола Командувача повстанців, ніби язики полум'я.
— Ні, я тільки почала, — тихо промовила Є Веньцзє.
二十二 База «Червоний берег» V
Змоменту прибуття на базу «Червоний берег», Є Веньцзє жодного разу не думала про те, щоб її покинути. А після того, як їй стала відома реальна мета проекту — інформація з грифом «Цілком таємно», що була недоступна більшості з персоналу середньої ланки бази — вона повністю розірвала будь-які духовні зв'язки із зовнішнім світом і цілком присвятила себе роботі. Після цього вона ще більше заглибилася у вивчення технічного устрою бази й стала брати участь у важливих дослідженнях.
Комісар Лей ніколи не забував, що ініціатором її запрошення на базу був головний інженер Ян Вейнін, але він також був радий передоручити проведення серйозних досліджень Є Веньцзє. Через свій статус політично не-благонадійної і обмеженої в громадянських правах, вона не могла претендувати на публікацію результатів досліджень під своїм ім'ям. Лей, який також вивчав астрофізику, був політичним працівником з вищою освітою, що в ті часи траплялося вкрай рідко. Отож він міг привласнити результати досліджень Є Веньцзє і бути зразковим прикладом політпрацівника, що поєднує в собі наукові знання і революційний запал.