П'ять трисоляріанських годин тому правителю доповіли про сеанс зв'язку, який відбувся з іншою цивілізацією. Через ще три трисоляріанські години він отримав ще одну доповідь: пост перехоплення №1379 відіслав попередження в напрямку передачі.
Як перша доповідь не змусила його стрибати від радості, так і друга не ввела його в депресію. Він навіть не був сердитий або ображений. Подібні емоції, як і всі інші, — страх, печаль, радість, захоплення красою — були тими слабкостями, які цивілізація «Трисоляриса» намагалася уникати й повністю усунути зі свого життя. Такі емоції змушували індивідуума і суспільство бути вразливими і не допомагали виживанню в суворих умовах світу «Три-соляриса». Трисоляріанам були життєво необхідні спокій і незворушність. Історія двохсот циклів відроджень свідчила, що цивілізації, які культивували у своїх підданих ці дві якості, виявлялися найбільш здатними до виживання.
— Навіщо ти це зробив? — запитав Правитель в оператора поста перехоплення №1379, що стояв перед ним.
— Щоб моє життя не було марним, — спокійно відповів оператор.
— Попередження, відправлене тобою, може коштувати шансу на виживання всій трисоляріанській цивілізації.
— Але це дало шанс на виживання земній цивілізації. Правителю, дозвольте мені розповісти одну історію зі свого життя. В одну з епох хаосу, яка настала зненацька, близько десяти тисяч трисоляріанських годин тому, на мій пост перехоплення №1379 не встигла доїхати логісти-чна служба доставки продуктів. Через це мені довелося голодувати наступні сто трисоляріанських годин. Я з'їв на посту все, що можна було з'їсти, включно зі своїм одягом. Цей відрізок часу здавався мені нескінченним. Коли наступного разу приїхав транспорт з продуктами, я ледве стримав бажання напасти на водія і захопити весь вантаж. Кожного, хто наближався до їжі, я готовий був убити власноруч! Я вкрав із транспорту частину провізії, що призначалася іншим постам, і перекладав її раз у раз — то в шафу, то під ліжко. Коли я виїжджав у місто, я постійно брав із собою торбинку з їжею... Звичайно, потім я оговтався від цього помутніння, але цей випадок залишив у моїй пам'яті шрами, які не загоюються. Правителю, бажання трисоляріанської цивілізації мати безпечний життєвий простір, скидається на бажання живої істоти, яка голодує протягом тривалого часу, і так само не має ніяких меж. Ми не можемо ділити Землю з людьми, що її населяють. Ми плануємо знищити земну цивілізацію і повністю захопити Сонячну систему у своє безроздільне користування... Я правий?
— Так. Але це не єдина причина, через яку людська раса повинна бути знищена: вони також войовнича раса. Це дуже небезпечне поєднання. Якщо ми спробуємо мирно співіснувати з ними на одній планеті, вони незабаром вивчать наші технології. За такого варіанта розвитку подій жодна з двох цивілізацій не досягне добробуту. Тому ми затвердили такий план: у разі, якщо після того, як міжзоряний флот «Трисоляриса» окупує Землю і Сонячну систему, людська раса не створюватиме занадто багато проблем, вони зможуть спокійно дожити свій вік так, немов нас і не існує у природі. За невеликим винятком: фертильність ставиться під повну і безумовну заборону. Тепер я повинен тебе запитати: ти хочеш стати рятівником Землі, але хіба ти не відчуваєш відповідальності за долю своєї власної раси?
— Я втомився від «Трисоляриса». У нас немає нічого в житті й за душею, крім постійної боротьби за виживання.
— А що в цьому поганого?
— Нічого поганого, звичайно. Інстинкт виживання — базовий інстинкт для всього живого. Але, правителю, будь ласка, придивіться до нашого життя: усе воно присвячене лише одному виживанню. Для забезпечення успішного виживання цивілізації в цілому порушені всі права й немає елементарної поваги до особистості. Той, хто не може більше працювати, засуджується до смерті. Трисоляріан-ське суспільство існує в умовах крайнього авторитаризму. Є лише два види покарання: винних засуджують до страти, невинних відпускають. Для мене найжахливішим аспектом нашого суспільства є духовна одноманітність і черствість. Усе, що може привести до проявів душевної слабкості, оголошується злом. У нас немає ні літератури, ні мистецтва, ні прагнення до краси й отримання насолоди. Ми навіть не можемо говорити про любов... Правителю, є сенс в такому житті?
— Цивілізації із цінностями, про які ти говориш, колись існували на «Трисолярисі». Їхньою державною ідеологією була побудова вільних, демократичних суспільств, і вони лишили після себе багаті культурні спадщини. Але загалу доступна лише невелика частина інформації про такі цивілізації. Велика частка їхньої історії була цензурована, і доступ до цієї інформації обмежений для рядових членів нашого суспільства. Проте я можу сказати, що з усіх циклів переродження трисо-ляріанської цивілізації цей тип виявився найбільш нежиттєздатним і недовговічним. Негараздів середньої за тривалістю епохи хаосу виявилося достатньо, щоб загасити іскру життя. Поглянь іще раз на цивілізацію Землі, яку ти так бажаєш зберегти: їхнє суспільство виникло і виросло в тепличних умовах вічної весни і не зможе вижити навіть мільйон трисоляріанських годин, якщо їх перенести у наш світ.
— Попри те що ця квітка тендітна, вона незрівнянно пишна і яскрава. Вона ввібрала в себе свободу і красу раю, у якому зростала.
— Якщо трисоляріанська цивілізація зрештою заволодіє цим світом, ми побудуємо аналогічне суспільство.
— Правителю, я дуже сумніваюся. Сталевий трисо-ляріанський дух просякнув усі клітини нашого тіла і викристалізувався в кожному з нас. Ви справді вважаєте, що його можна витравити? Я маленька людина, що животіє на самому низу нашого суспільства, і всім до мене байдуже. Мене гнітить самотнє існування, без матеріальних благ, без любові, без надії на краще. І якщо я зможу врятувати далекий прекрасний світ, я зможу сказати, що прожив життя не даремно. Також, правителю, мій вчинок дав мені шанс споглядати вас на власні очі. Якби я не зробив цього, то я б і далі бачив вас тільки на екрані. Тож дозвольте мені вважати себе обдарованим долею.
— Твоя провина не потребує доведення. Ти, без сумніву, найбільший злочинець за усі цикли трисоляріанської цивілізації. Але ми заради твого випадку зробимо виняток з трисоляріанських законів: ти вільний.
— Правителю, але чому?
— Для тебе зневоднення з наступним спалюванням — занадто просте покарання. Ти дуже старий і не побачиш остаточного знищення земної цивілізації. Але принаймні я хочу, щоб ти встиг усвідомити, що тобі так і не вдалося її врятувати. Я хочу, щоб ти дожив до дня, коли земляни втратять останню надію на порятунок. А тепер — іди.
Після того як оператор поста перехоплення №1379 залишив приміщення, правитель викликав до себе радника з ведення спостережень за космосом. Правитель не виявив жодної ознаки роздратованості, і розмова велася у звичному руслі.
— Як ти міг допустити до такої важливої роботи оператора настільки слабку і підступну особу?
— Правителю, у всій системі спостереження за космосом працевлаштовані сотні тисяч громадян. Вести жорсткий відбір і контроль при таких масштабах практично нереально. Зрештою, оператор поста перехоплення №1379 мав незаплямовану репутацію все своє життя. Однак настільки серйозний збій у системі — моя провина.
— Скільки ще осіб несуть хоч найменшу відповідальність за цей жахливий збій у роботі системи спостереження «Трисоляриса» за космосом?
— Згідно з моїми попередніми підрахунками, близько 6000 службовців усіх рівнів.
— Вони усі винні.
— Так.
— Збезводнити всіх до єдиного і спалити на центральній площі столиці. Щодо тебе, то ти станеш матеріалом для розпалювання.
— Дякую, правителю. Це принаймні трохи полегшить нашу совість.
— До приведення вироку в дію відповідай мені: як далеко може поширитися в космосі повідомлення з попередженням?
— Пост перехоплення №1379 уведений в експлуатацію одним із перших і має невисоку потужність передавача. Максимальний радіус поширення радіохвиль становить близько 1200 світлових років.