— Досить далеко. У тебе є пропозиції відносно того, що наша цивілізація повинна здійснити далі?
— Як щодо відправки ретельно складеного повідомлення у той світ, аби спровокувати їх на відповідь?
— Ні. Це лише погіршить ситуацію. На щастя, відправлене застереження дуже коротке. Нам залишається лише сподіватися на те, що вони або його проігнорують, або неправильно витлумачать... Гаразд, ти можеш іти.
Після того, як пішов радник, Правитель викликав до себе командувача трисоляріанським флотом.
— Скільки часу буде потрібно для завершення підготовки до відправки першої частини флоту?
— Правителю, флот усе ще перебуває на завершальному етапі будівництва. Ще буде потрібно принаймні шістдесят тисяч годин для того, щоб кораблі були готові вийти у відкритий космос.
— Я ініціюю найближчим часом засідання Об'єднаної асамблеї радників для затвердження мого плану. Після завершення будівництва флот має відбути в напрямку отриманої передачі негайно.
— Правителю, враховуючи частоту, навіть напрям джерела цієї передачі не може бути встановлено з великою точністю. Ви знаєте, що кораблі флоту не в змозі проводити пошукові заходи на такій великій території. Якщо відстань до цілі точно невідома, то флот зрештою розчиниться в безодні Всесвіту.
— Поглянь іще раз на наші три Сонця. У будь-який момент зовнішній шар кожного з них може перейти до циклу розширення і поглинути останню планету зоряної системи — наш світ. У нас немає іншого вибору, як ризикнути і поставити все на карту.
三十三 Софон
Правитель наказав зібрати позачергові збори всіх радників з усього «Трисоляриса». Це було вкрай незвично, і статися мало щось справді екстраординарне.
Двадцять тисяч трисоляріанських годин тому міжзоряний флот вилетів на пошуки цілі. Кораблі знали лише приблизний напрямок, але не відстань до неї. Цілком можливо, що ціль перебувала в десяти мільйонах годин льоту, або навіть на іншому кінці Галактики. У нескінченному морі зірок навколо експедиція мала небагато шансів на успіх. Збори радників відбувалися біля гігантського Маятника «Трисоляриса». [Ван Мяо, читаючи ці рядки, не міг не згадати учасників Генеральної асамблеї, що стояли біля будівлі штаб-квартири ООН в ігровій сесії «Трьох тіл». Насправді, Маятник «Трисоляриса» був одним із небагатьох об'єктів у грі, які мали реальний прототип].
Вибір правителем місця проведення зборів спантеличив більшість із присутніх. Епоха хаосу ще не завершилася, і маленьке сонце тільки-но зійшло над горизонтом, хоча й могло сховатися в будь-який момент за ним. Температура була низькою, навіть для середніх показників епохи хаосу, і всі присутні були змушені одягнути повністю закриті костюми із системою електричного підігріву. Масивний металевий маятник велично розрізав холодне повітря. Від нього падала на землю довга тінь, що створювало ілюзію крокуючого велетня, який головою сягає неба. Під пильними поглядами присутніх, правитель піднявся на підставку маятника і клацнув червоним вимикачем.
Потім повернувся до радників і сказав:
— Я щойно назавжди відключив живлення маятника. Під дією опору повітря він поступово зупиниться.
— Чому, Правителю? — запитав один із радників.
— Ми всі знаємо призначення і місце цього гігантського маятника в нашій історії. Його споруда мала ввести Бога у стан глибокого сну. Але зараз ми знаємо, що несплячий Бог — це величезне щастя для трисоляріанської цивілізації, тому що Бог тепер явив нам свою милість.
Усі навколо мовчали, обдумуючи сенс слів правителя. Ще через три коливання маятника хтось запитав:
— Земля надіслала ще одне повідомлення?
— Так, — кивнув Правитель. — Півгодини тому я отримав звіт. І це не повторне повідомлення, а відповідь на відіслане попередження.
— Так швидко?! Але минуло лише вісімдесят тисяч годин з того моменту, а це означає... означає...
— Це означає, що Земля всього в сорока тисячах світлових годин.
— Хіба це не відстань до найближчої від нас зоряної системи?!
— Правильно. Саме тому я сказав, що Бог прихильно ставиться до трисоляріанської цивілізації.
Присутні були готові пуститися в танок від радості, але моральні підвалини суспільства не дозволяли бурхливо виражати свої почуття, тому натовп скидався на вулкан напередодні виверження. Правитель знав, що вираження почуттів є ознакою слабкості, і ще трохи і хтось не витримає. Отож він вилив цебер холодної води на цей вулкан пристрастей:
— Я вже віддав наказ трисоляріанському флоту змінити маршрут до цієї зірки. Але ситуація не така оптимістична, як вам здається. З огляду на те, що ми вже знаємо, зараз флот направляється до своєї неминучої смерті.
Ці слова негайно змусили радників спуститися з небес на землю.
— Хто-небудь розуміє, про що я говорю? — запитав Правитель.
— Я розумію, — сказав радник з науки. — Ми уважно вивчили перше повідомлення із Землі. Найбільшу цінність становлять відомості про історію людства. Розглянемо такі факти: людству знадобилося трохи більше ніж сто тисяч земних років, щоб перейти від культури мис-ливців-збирачів до землеробства, прогрес від землеробства до винаходу парового двигуна зайняв понад кілька тисяч земних років, від парових машин до загальної електрифікації — уже всього лише двісті земних років, а потім через кілька десятиліть їм підкорилися секрети атома, і вони ввійшли в інформаційну еру. Ця цивілізація володіє страхітливою здатністю пришвидшувати свій прогрес.
На «Трисолярисі» із більш ніж двохсот цивілізацій, включно з нашою, ніхто ніколи й близько не показував таких результатів. Прогрес науки і техніки в історії всіх цивілізацій ішов рівномірно або сповільнювався з часом. У нашому світі розробка й апробація кожної технології займає приблизно однакову кількість часу.
Правитель продовжив:
— Проблема в тому, що через чотири мільйони п'ятсот тисяч годин, коли трисоляріанський флот досягне Землі, через наростання швидкості прогресу людства, їхній технологічний рівень давно перевершить наш сьогоднішній! Шлях до Землі — довгий і складний, і флоту доведеться на своєму шляху пролетіти через дві хмари міжзоряного пилу. Досить імовірно, що лише половина кораблів досягне Сонячної системи. І після всього цього трисоляріанський флот потрапить у лапи вже набагато могутнішої і розви-ненішої цивілізації на Землі. Це не експедиція, а запланована в майбутньому похоронна процесія!
— Правителю, якщо це правда, то є ще страшніші наслідки... — сказав військовий радник.
— Так, не важко здогадатися. Наше місце розташування вже не є секретом, і для усунення загроз у майбутньому міжзоряний флот Землі контратакує нашу зоряну систему. Цілком можливо, що задовго до того, як одне із Сонць в разі розширення зовнішнього шару таки поглине нашу планету, трисоляріанська цивілізація вже буде знищена людьми.
Найпрекрасніші перспективи одразу зблякли. Присутні надовго замовкли.
— Нашим найголовнішим завданням є стримування прогресу на Землі, — продовжив Правитель. — Щойно отримавши перше повідомлення, ми розпочали розробку відповідних планів. Але тепер маємо вже козирі для їх успішної реалізації: друге повідомлення із Землі було відправлено зрадником свого роду. Отже, у нас є всі підстави вважати, що існує безліч протиборчих сил усередині земної цивілізації, і ми повинні успішно розіграти цю карту і використати їхні суперечності.
— Правителю, легше сказати, ніж зробити. Наш комунікаційний канал із Землею дуже ненадійний. Обмін простими повідомленнями займає понад вісімдесят тисяч годин.
— Так, але не забуваймо: якщо навіть нас вразила інформація про існування землян, то на самій Землі факт існування позаземної цивілізації справить враження бомби, що розірвалася, і вплине на хід історії в цілому. У нас є підстави вважати, що деструктивні сили всередині людства ростимуть і консолідуватимуться.