Рекомендовано до друку Навчально-методичною радою Національної академії прокуратури України (протокол від 9 липня 2013 року № 54)
Рецензенти:
Литвак О.М. – член-кореспондент Національної академії правових наук України, державний радник юстиції України, доктор юридичних наук, професор (Національна академія прокуратури України);
Савченко А.В. – доктор юридичних наук, професор (Національна академія внутрішніх справ).
ВСТУП
Одна з найважливіших функцій держави – протидія кримінальним правопорушенням. Зміст такої протидії складають загально-соціальні та спеціальні засоби запобігання кримінальним правопорушенням і правового реагування на факти їх вчинення. Сфера застосування загально-соціальних заходів такої протидії називається загальною протидією кримінальним правопорушенням, а використання спеціальних правових та кримінологічних засобів впливу на суб’єктів їх вчинення є спеціальною протидією.
Вирішальна роль у спеціальній протидії кримінальним правопорушенням належить кримінально-правовому реагуванню на їх вчинення, найбільш поширеною формою якого є кримінальна відповідальність. Деякі інші заходи такого реагування, що перебувають за межами кримінальної відповідальності, зокрема, звільнення від кримінальної відповідальності, примусові засоби виховного та медичного характеру, що застосовуються до неосудних та осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності, спеціальна конфіскація тощо застосовуються у виняткових випадках, тому поки що відіграють другорядну роль у процесі реагування на вчинення кримінальних правопорушень. Тож кримінальну відповідальність можна вважати головним засобом спеціальної протидії кримінальним правопорушенням.
Цілком слушно кримінальна відповідальність визнається й головним методом кримінально-правового регулювання відповідних правовідносин. З огляду на це серед сучасних проблем кримінального права, особливо практичного спрямування, переважають проблемні аспекти саме кримінальної відповідальності. До традиційних, «вічних» її проблем останнім часом приєдналися й нові для України проблемні теми, зокрема, щодо підстав та форм відповідальності за кримінальні проступки, щодо встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб, щодо кримінально-правової природи звільнення від покарання та корегування призначеного покарання, щодо співвідношення звільнення від кримінальної відповідальності та відмови від її застосування тощо. Це пояснює, чому переважна більшість матеріалу, викладеного в посібнику, стосується проблематики, безпосередньо пов’язаної саме з кримінальною відповідальністю.
Але не менш важливими як у теоретичному, так і в практичному сенсі є проблемні аспекти кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення, адже склад такого правопорушення, якщо воно проявляється у виді злочину, і є підставою настання кримінальної відповідальності. Донедавна поняттям «кримінальне правопорушення» в теорії кримінального права та практиці протидії злочинності майже не користувалися. Його повністю заміняли поняття «злочин», «суспільно-небезпечне діяння, передбачене Кримінальним кодексом України» (КК України) тощо. На офіційному рівні поняття «кримінальне правопорушення» почало вживатися з часу затвердження Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008 Концепції реформування кримінальної юстиції України. Крім іншого, у цьому документі визначено дві форми кримінального правопорушення: злочин та кримінальний проступок, що обумовлює необхідність вирішення на доктринальному та практичному рівнях проблеми визначення кримінального проступку, його кримінально-правового складу, класифікації проступків, засобів реагування на їх вчинення та їх законодавчого визначення тощо. Використовується поняття кримінального правопорушення і в новому Кримінальному процесуальному кодексі України (КПК України).
Кримінальне правопорушення розглядається в посібнику не лише з традиційних теоретичних позицій як суспільно небезпечне діяння, заборонене законом про кримінальну відповідальність, а також як конфлікт, що проявляється у протиправному спричиненні одним із його учасників суттєвої шкоди іншому або створенні загрози спричинення такої шкоди, правовим наслідком чого є кримінальна відповідальність або інші засоби кримінально-правового реагування. Такий підхід до вирішення проблеми відповідає сучасним уявленням про правопорушення та закладає підвалини для пошуку більш ефективних соціально-правових засобів реагування на їх вчинення, а також вдосконалення існуючих, зокрема, кримінальної відповідальності.