4.4.7. Звільнення від відбування покарання на підставі актів амністії та помилування
Здійснення цього звільнення регламентується згідно зі статтями 85, 86 КК України, а також Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 2 червня 2011 року, який набув чинності з 1 січня 2012 року.
Відповідно до ст. 1 цього Закону амністія – це «повне або часткове звільнення від відбування (курсив мій. – В.К.) покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину...». У цьому й полягає кримінально-правова природа феномену амністії: вона є видом звільнення засудженої до певного покарання особи від відбування цього покарання, але не з підстав, визначених у Розділі ХІІ КК України, а, так би мовити, з ініціативи вищого законодавчого органу держави.
Згідно з ч. 3 ст. 92 Конституції України амністія оголошується законом України. Особливістю законів про амністію є те, що вони приймаються виключно Верховною Радою України і не можуть бути прийняті Всеукраїнським референдумом (ст. 74 Конституції України), а сама Верховна Рада України може приймати їх зазвичай не частіше одного разу протягом календарного року (ст. 6 Закону України «Про застосування амністії в Україні»). Виняток при цьому становлять закони про так звану умовну амністію, які можуть прийматися без зазначених вище кількісних обмежень. Поняття умовної амністії визначено в ч. 2 ст. 5 Закону України «Про застосування амністії в Україні». Такою є амністія, яка поширюється до певної дати після її оголошення, за умови обов’язкового виконання до цієї дати певних вимог, наприклад, сплати відповідних платежів, здавання певних заборонених предметів тощо.
Передумовою звільнення від відбування покарання у зв’язку з амністією є засудження особи за вчинення злочину. Підставою такого звільнення є набуття чинності черговим Законом України про амністію у зв’язку з певною подією в житті українського суспільства, яким передбачено можливість звільнення від покарання.
Закони про амністію можуть передбачати додаткові категорії осіб, до яких не застосовується амністія, доповнюючи перелік тих категорій, які визначено у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 2 червня 2011 року, який набув чинності з 1 січня 2012 року.
Інколи закони про амністію визначають лише ті категорії осіб, до яких вона застосовується, або ж пов’язують застосування амністії із засудженням особи лише до певного виду покарання чи з відбуттям особою певної частини призначеного їй покарання. Зазначені обставини можна вважати умовами звільнення від призначеного покарання за амністією.
Додаткових умов звільнення від відбування покарання у зв’язку з амністією законодавством України не передбачено. Жодних спеціальних вимог до поведінки осіб, звільнених від відбування покарання за амністією, у залежність від виконання яких ставилася б остаточність такого звільнення, не встановлено. Отже, таке звільнення є безумовним.
Оскільки суд зобов’язаний звільнити від відбування покарання кожну особу, на яку поширюється дія закону про амністію, таке звільнення фактично є обов’язковим, а не факультативним, хоча в ч. 2 ст. 86 КК України і вжито термін «можуть...».
Кримінально-правові наслідки звільнення від відбування покарання у зв’язку з амністією є винятково сприятливими для особи: стосовно неї достроково припиняється виконання покарання, вона визнається такою, яка не має судимості.
Ще одним видом звільнення від відбування покарання є звільнення від нього на підставі акта помилування. Як зазначалося в попередніх розділах, указом Президента України від 16 вересня 2010 року затверджено Положення про порядок здійснення помилування. Відповідно до ст. 2 цього Положення помилування засуджених здійснюється у тому числі й шляхом повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання.
Передумовою такого звільнення є засудження особи за вчинення злочину. Підставою – набуття чинності указом Президента України про помилування, яким передбачено звільнення від покарання. Таке звільнення є безумовним та факультативним з позиції суб’єкта видання указу про помилування, адже це право, а не обов’язок Президента України. Природно, що для суб’єкта, який виконує такий указ, тобто для відповідного органу виконання покарання, таке звільнення є обов’язковим.