Висловлюючи критичні зауваження щодо думки Х.Д. Алікперова, професор В.В. Мальцев зазначає, що її прийняття відкриє шлюзи беззаконню, а розсуд правозастосовувача, що часом буває необ’єктивним чи не завжди справедливим, стане безмежним; запанує сваволя, і злочинці від цього виграють.
Погоджуємося з висновком, що звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності за примиренням із потерпілим при вчиненні тяжких і особливо тяжких злочинів неприпустиме. Для врегулювання кримінально-правових конфліктів з приводу вчинення таких злочинів без покарання доцільно розширювати сферу звільнення від кримінальної відповідальності, а не від притягнення до неї. Йдеться, перш за все, про таку форму звільнення від кримінальної відповідальності, як звільнення від відбування призначеного покарання.
Наявність юридичного складу звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності через примирення учасників кримінально-правового конфлікту (передумови, підстави та умов) зобов’язує суд застосувати таке звільнення. Використане законодавцем у ст. 46 КК України формулювання «особа … звільняється від кримінальної відповідальності …» свідчить саме про те, що цей вид звільнення має імперативний, а не диспозитивний характер. У зв’язку з цим викликає подив позиція деяких авторів, які вважають, що звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 46 КК України є факультативним.
5.2.3. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки
У статті 47 КК України йдеться про те, що особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнена від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.
Матеріально-правовим елементом передумови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки є вчинення нею вперше злочину невеликої або середньої тяжкості (ст. 12 КК України). Злочином середньої тяжкості відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України визнається такий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років. До таких злочинів належать, наприклад, умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК України), необережне вбивство (ч. 1 ст. 119 КК України), крадіжка (частини 1, 2 ст. 185 КК України), шахрайство (частини 1, 2 ст. 190 КК України) тощо.
Процесуальним елементом передумови цього виду звільнення від кримінальної відповідальності є клопотання колективу підприємства, установи чи організації про передачу на поруки особи, яка вчинила хоча б один із зазначених злочинів.
Підставою звільнення такої особи від кримінальної відповідальності є її щире каяття у вчиненому злочині. Таке каяття, як уже зазначалося, передбачає усвідомлення особою своєї вини, щирий жаль щодо вчиненого злочину та осуд своєї поведінки.
Цей вид звільнення від кримінальної відповідальності належить до необов’язкових (факультативних) та умовних. Факультативність звільнення від кримінальної відповідальності полягає в тому, що суд, навіть за передумови і підстави, не зобов’язаний звільняти особу від кримінальної відповідальності. Крім того, це звільнення застосовується за певної умови, а саме: особа протягом року після передачі її на поруки повинна виправдати довіру колективу, не ухилятися від заходів виховного характеру та не порушувати громадського порядку. У разі порушення цих умов стосовно особи, переданої на поруки, застосовується кримінальна відповідальність за вчинений нею злочин.