Найбільш істотною ознакою усіх зазначених у ст. 27 КК України видів пособництва є те, що пособник (у всіх випадках) сприяє вчиненню злочину іншими співучасниками, що означає: а) його дії перебувають у причинному зв’язку із злочином, який вчиняють інші співучасники; б) дії пособника зумовлюють цей злочин. Ця ознака об’єднує всі види пособництва і відображає його сутність.
Інтелектуальний вид пособництва слід відрізняти від дій підбурювача, який своїми діями схиляє виконавця чи інших співучасників до вчинення злочину, породжує у них умисел. Навпаки, інтелектуальне пособництво лише зміцнює у співучасника рішучість, умисел вчинити злочин, який сформувався у свідомості співучасника, передусім виконавця, ще до початку пособництва.
Із суб’єктивної сторони пособництво характеризується умисною формою вини – пособник усвідомлює, що він сприяє вчиненню злочину іншому співучаснику, і хоче цього чи свідомо це допускає.
В діях співучасників можливий збіг одразу кількох ролей (функцій). Наприклад, підбурювач може одночасно бути підбурювачем-організатором, підбурювачем-пособником тощо. Такий збіг функцій щодо одного учасника впливає на оцінку суспільно небезпечних дій, а також на призначення покарання.
На вид і міру покарання суттєво впливають не лише види, а й форми співучасті, що визначаються за характером об’єднання співучасників, які, у свою чергу, різняться між собою за характером виконуваних ними ролей (перший критерій класифікації) і за ступенем стійкості суб’єктивних зв’язків між ними (другий критерій класифікації). Відповідно до ч. 1 ст. 27 КК України, яка визначає, що співучасниками є виконавець, організатор, підбурювач та пособник, а в ч. 2 цієї статті названо і співвиконавця, можна зробити висновок про те, що співучасть з точки зору ролей, які виконують співучасники, можна поділити на дві форми: просту – без розподілу ролей і складну – з розподілом ролей.
Проста форма співучасті (цю форму співучасті ще називають «співвиконавство» чи «співвинність») має місце там, де всі учасники є виконавцями (співвиконавцями) злочину. Тут співучасники виконують однорідну роль: усі вони безпосередньо виконують повністю або частково об’єктивну сторону складу злочину, описаного в диспозиції статті Особливої частини КК України. При цьому між співвиконавцями може бути розподіл функцій, який має «технічний» характер з погляду повноти й обсягу виконання об’єктивної сторони того самого складу злочину.
Складна форма співучасті, тобто співучасть із розподілом ролей, полягає у тому, що учасники виконують різнорідні ролі. У цьому разі має місце розподіл ролей – один (чи кілька) виконавець, інші – організатор, підбурювач, пособник. Причому така складна форма співучасті може мати різні комбінації та охоплює дії виконавця й організатора, виконавця і пособника тощо. Однак завжди є виконавець та інший співучасник: організатор, підбурювач чи пособник (розподіл ролей).
У статті 28 КК України передбачено форми співучасті, виокремлені залежно від стійкості суб’єктивних зв’язків між співучасниками: 1) вчинення злочину групою осіб; 2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою; 3) вчинення злочину організованою групою; 4) вчинення злочину злочинною організацією.
Вчинення злочину групою осіб, передбачене у ч. 1 ст. 28 КК України, має місце тоді, якщо в ньому беруть участь кілька (двоє або більше) виконавців без попередньої змови між собою. За цієї форми співучасті всі виконавці (співвиконавці) – двоє чи більше суб’єктів злочину – виконують у повному обсязі чи частково об’єктивну сторону складу злочину; діяльність одного виконавця приєднується до вже розпочатої діяльності іншого (інших) у процесі вчинення злочину, коли злочин уже розпочався, але ще не закінчився (об’єктивну сторону складу злочину в повному обсязі ще не виконано). При цьому змова може бути, але не до початку злочину, а під час його виконання. Для визнання такої форми співучасті у злочині треба встановити всі об’єктивні і суб’єктивні ознаки останньої. Співучасники повинні діяти спільно, спиратися у своїх діях і зусиллях один на одного, між їхніми діями має бути причинний зв’язок, їм належить усвідомлювати, що спільними діями вони вчиняють злочин, і бажати чи свідомо припускати настання суспільно небезпечних наслідків. Таку форму співучасті передбачено в деяких статтях КК України як кваліфікуючу ознаку злочину (при зґвалтуванні – ч. 3 ст. 152, хуліганстві – ч. 2 ст. 296, непокорі – ч. 2 ст. 402 КК України та ін.). Розрізнені, не пов’язані між собою злочинні дії кількох осіб, які хоча й збігаються у місці й часі, але не пов’язані між собою спільністю дій цих осіб і єдністю умислу, не становлять співучасті в цілому, в тому числі у формі, передбаченій ч. 1 ст. 28 КК України.