І сьогодні, через сім років, я можу твердо сказати, що це сталося через упереджене ставлення до Рідної Віри, тобто через релігійну дискримінацію, а не через “відсутність фінансів” (бо фахівці цього центру працювали на 0,25 ставки, одержуючи по 25 гривень на місяць!).
Нині найважливішим завданням ОРУ стало навчання священиків Рідної Віри. Як визначити, чи здатний учень стати волхвом або жерцем? І взагалі, чи можливо навчити волхва? Багато що залежить від генетики, спадковості, але природжені якості необхідно розвивати. Ми самі постійно вчимося і розвиваємося. Без цього неможливо відродити стародавню традицію і надати їй сучасного вигляду.
Крім того, потрібні спеціальні наукові розробки. А це праця не з легких, і не кожен здатний її осилити. Для навчання жерців і богословів Рідної Віри я зі своїми однодумцями в 2002 році заснувала Українську Духовну Академію Рідновірів і зареєструвала її в Державному Комітеті України у справах релігій як вищий духовний навчальний заклад. Створено програми, методичні розробки лекцій, обрядової практики та ін. Нам ще належить надати духовному закладу академічного вигляду, що нелегко за відсутністю власного приміщення, коштів, обладнання. Тому поки що у нас щорічно підвищують свій освітній рівень від 10 до 20 голів громад та обрядодіїв. Навчання здійснюється заочно і в таборовому режимі (літня сесія).
Жерцям не достатньо одного тільки посвячення в Рідну Віру. Після навчання і проходження практики в своїх громадах, ми здійснюємо обряд їхнього посвячення в жерці. Для жрецького стану розроблено спеціальний обряд. Він відрізняється від звичайного посвячення в Рідну Віру. Це вже значно вищий і відповідальніший статус посвячуваного. За Манавадхармашастрою (11. 172), обряд Посвяти – ніби “друге народження”, тобто народження нової якості. У Ведизмі є таке положення, що “брагман, який не пройшов ініціації, нічим не відрізняється від шудри” [542]. Санскритське dvija, dvijati – епітети брагманів. Вважається, що людина, яка не долучилася до знань, нічим не відрізняється від тварини. Той, хто долучився до знань, набуває свого другого народження [13. 564]. Така священна традиція “двічінароджених”, і ми її продовжуємо. Після спеціальної підготовки, вже посвячено 12 священиків Рідної Віри – створюється жрецький суспільний стан етнічної релігії. З такими здобутками язичницька конфесія відзначила 70-ліття Відродження Рідної Віри, започатковане Першим Великим Волхвом Володимиром Шаяном.
Нині в Україні спостерігається деяке пожвавлення рідновірського руху. За останнє десятиліття ми вже побачили, хто на що здатний, визначилися якісні конструктивні напрями і лідери, відсіялися “тимчасовці” і провокатори, почався процес співпраці різних рідновірських напрямів. Наприклад, 8 березня ОРУ спільно з товариством Оріїв “Перунова рать”, сотнею імені князя Святослава та іншими провели Тризну по славетному князю Святославу і освятили його пам’ятник. Подія мала великий загальнонаціональний резонанс, була показана в інформаційному випуску Першого каналу телебачення. Ми одержали новий приплив людей, які хочуть бути з нами і вважати себе рідновірами. Відбулася також наукова конференція (фестиваль) “Буття українців”, присвячений споконвічним традиціям Предків, – у цьому заході взяли участь десятки рідновірських організацій.
Основні засади віровчення української Рідної Віри викладені в Символі Віри, де коротко сформульоване наше Богорозуміння. Він читається віруючими, як і щоденні молитви, що є свідченням їхньої належності до Рідної Віри, і є обов’язковим при обряді посвячення в Рідну Віру. Символ Віри складається з чотирьох правил (канонів) віровизнання та кінцевого гасла, в яких йдеться про віру в усіх українських Богів, єдиних у Сварозі, в їхню вічність і незнищенність, у триєдність світів Права, Ява і Нава (Богів, людей і предків), про божественність народження українського народу (Дажбожих онуків), про вічне життя і перевтілення душ. Кінцеве гасло “Наша Віра правдива, бо Право славимо!” означає природовідповідність Рідної Віри життю свого народу, де Право – є синонімом божественного закону, правди, праведності, справедливості. Символ Віри затверджений Першим Всеукраїнським собором Рідної Віри 25 серпня 1998 р.
Морально-етичні заповіді рідновірів викладені в Засторогах нащадкам – це сформульовані сучасною українською мовою стародавні норми моралі Рідної Віри, якими має керуватись кожен рідновір у своєму повсякденному житті, щоб жити у злагоді зі своєю совістю і своїм народом. Головна ідея Засторог відображає насамперед національні цінності й пріоритети: вірність своєму Роду і Народу, збереження його самобутніх традицій, рідної мови, рідних святинь, природи рідної землі. Як найвищі цінності людської особистості визнаються збереження чистоти роду, працьовитість, чесність, активна позиція в житті, взаємоповага між представниками свого і сусідніх народів, але водночас і людська гідність, відпорність всьому чужому, засудження рабства й зверхності, чужопоклонства, неприпустимість зради. Серед рідновірів нема п’яниць, розпусників, наркоманів, збоченців, тих, хто веде неприродній спосіб життя. Між людиною й Богом взаємовідносини довіри, а не страху: Бог – батько, отже рідновіри – не “раби божі”, а Дажбожі сини й онуки. Рідновіри виконують Застороги не з примусу чи “страху Божого”, а з власного переконання, що слід чинити справедливо й чесно, як мовив Ору Сварог: “Ви сини Творця, і поводьтесь як сини Творця, і будете як діти мої” (Велесова Книга). Застороги прийняті громадами рідновірів з 1993 р. і затверджені Першим Всеукраїнським собором Рідної Віри 25 серпня 1998 р.
Головним гаслом Рідної Віри вважається триєдність: Рідна Земля – Рідна мова – Рідна Віра. Земля як територія – є важливим націоутворюючим елементом. Її найчастіше розглядають історично першим і універсальним, етнічно визначеним предметом праці. Хоча етнодиференціюючим чинником вона є не сама по собі. Це етнічно-визначений спосіб її включення в культурно-господарську діяльність, спосіб організації трудової діяльності автохтонного населення. Отже, Рідна Земля – не просто певна ділянка поверхні. У ній закладені корені етносу – могили предків, які бережуть для нащадків пам’ять поколінь. Етнічна територія дискретна, сакральна.
Рідна мова в Рідній Вірі визнається священною мовою для даного народу. Нею здійснюються всі славлення, звернення до Богів, ім’янаречення. Все етнічне Богознавство викладається рідними мовами слов’янських народів, які добре розуміють один одного без посередництва англійської чи німецької. Рідна Віра – найголовніша структурна частина цієї тріади, бо в ній закладений сам дух нації, без якого народ позбувається свого єства.