ІV. 8. Деякі негативні явища
у сучасному рідновірському русі України
Різноманітність форм відродження язичництва має свої як позитивні, так і негативні сторони. З одного боку, вона свідчить про багатство, невичерпність традиційних форм релігійності, з другого – гальмує процеси консолідації етносу, посилює несприйняття інакомислячих, а іноді й відверту ворожнечу між лідерами та окремими громадами. Таким чином, через недоступність для рідновірів засобів інформування про свої організації, їхню діяльність, віровчення, спостерігається організаційна, вірознавча та ідеологічна розпорошеність окремих громад. Сильне природне прагнення багатьох українців повернутися до Віри Предків та інформаційна блокада з боку державних ЗМІ спричинили поліваріантність язичницьких віровчень, що виникають стихійно в різних осередках.
Розпорошеність сил, у свою чергу, стало причиною відсутності доцентрових об’єднавчих рухів у межах своїх країн. Складність відродження Рідної Віри полягає, насамперед, у тому, що в автентичному (чистому) вигляді віросповідні й культові особливості Віри Предків зникли, її провідна духовна верства давно знищена, тому й створився певний простір для спекуляцій не тільки язичницькими міфами, обрядами, але й привласнення титулів, створення різного роду особистих “легенд” (від чудесного “знаходження скрижалів”, до “посвячення в Рідну Віру прадідами” та ін.).
Оскільки відродження Рідної Віри нині перебуває на стадії становлення, а традиції, які могли б якоюсь мірою дисциплінувати обрядовість, календар свят, морально-етичні та кастові норми, ще не до кінця вивчені й засвоєні, тому в деяких амбітних осіб виникає потреба в їх створені. Там, де мала б бути наполеглива, трудомістка і тривала праця, часто виникає скороспіла дешева імітація “всевідання”. До того ж, у язичництві, на відміну від юдаїстичних релігій, жорсткі догмати взагалі відсутні, і це також певним чином впливає на вільну, а часом безвідповідальну, міфотворчість і спекуляції.
Поєднання усієї множинності різних видимих причин все ж не розкриває суті проблеми. Адже багато невидимих на перший погляд явищ, переважно, залишаються поза увагою як дослідників етнорелігій, так і послідовників етнічних культів. У свій час консерватор-традиціоналіст Юліус Евола застерігав своїх послідовників від страшного явища “підміни цінностей”. Свої погляди на процес підміни він висловив у праці “Окультна війна”, де подав її точне визначення: “В рамки даної проблеми входить уявлення про окультну війну, тобто тіньову війну, що її ведуть ті сили, які можна позначити як сили світової підривної діяльності. Ця війна ведеться такою зброєю і розвертається в таких обставинах, які сучасна історіографія абсолютно не враховує. Для їхнього розуміння необхідна трьохвимірна історія, яка, крім двох вимірів площини, що включають видимі причини, факти і дійових осіб, враховує також вимірювання глибини – таємне вимірювання таких сил і впливів, участь яких часто носить вирішальний характер, і які не можливо звести до чисто людського рівня як індивідуального, так і колективного” [451. 10].