Слухайте, говорив я Муракамі й Владу напередодні, тут тишком-нишком не підійдеш. І Владові очі спалахнули ентузіазмом, який підживлював мет.
«Паля» пройшла плугом, зі скреготом і гуркотом зупинилася між напівзануреними модулями мокрого бункера. Її палуби круто нахилилися праворуч, і внизу, на рівні вихідної палуби, мені на вухо істерично верещала дюжина сповіщень про зіткнення, а люки з того боку настіж розкрилися, коли їхні засуви аварійно вибухнули. Східні трапи випали, як бомби, з їхніх кінців потяглися стабілізаційні живі дроти, звиваючись і вгризаючись у вічнобетон для кращого зчеплення. Корпусом глухо пролетів звук, з яким вистрілив і намотався головний швартувальний трос. «Паля» міцно закріпилася на місці.
Цю систему колись створювали винятково для аварійних ситуацій, але пірати заточили кожну рису свого судна під швидкий напад, абордаж і бій. От тільки штучний мозок, що керував процесом, про це не повідомили, і він вважав, що ми зазнали трощі.
Погода зустріла нас ще на трапі. Дощ і вітер підштовхували мене, ляпали по щоках, пхали в різні боки. Владова ударна команда погнала в гущу з гуком. Я глянув на Муракамі, похитав головою і рушив слідом. Може, вони все оцінили правильно — «Паля» міцно застрягла в руїні, яку сама щойно створила, тож ніхто тепер не мав шляху назад, на якому не довелося б здобути перемогу або померти.
В сірій імлі шторму почалася стрілянина. Шипіння й шкварчання променевої зброї, гупання й гавкання кулестрілів. Промені світилися в мороці блакитним і жовтим. В небі вибухали далекі розриви грому, а бліді блискавки ніби відповідали йому. Хтось зойкнув і впав десь попереду.
Десь нерозбірливо кричали. Я проскочив край трапу, з’їхав униз вигином мокрого бункера, упіймав рівновагу завдяки ейшундівському чохлу і стрибнув уперед. Пройшов мілкою заводдю між модулями й видерся на вигнутий схил наступного. Поверхня була зерниста й давала непогане зчеплення. Периферичний зір підказав мені, що я був вершиною клину, Яда йшла на лівому фланзі, а Муракамі з часткоплазмовою рушницею став праворуч.
Я накрутив нейрохімію й помітив попереду службову драбину, де трьох Владових піратів притисло до її підніжжя вогнем з пристані вгорі. Розпластане тіло їхнього товариша плавало під найближчим модулем мокрого бункера, а з його обличчя й грудей і досі йшла пара, позначаючи місце, куди влучило бластером, що випалив життя з їх власника.
Я кинувся до драбини з прудкорибським завзяттям.
— Ядо!
— Так — давай!
Ми наче знову повернулися до Нечищеного. То були залишки пристосованості «Пролаз» одне до одного, а може, якась близнюча спорідненість, за сприяння «Ейшундо». Я погнав, не озираючись. Позаду мене виступив осколковий бластер — зле заливисте виття під дощем — і край пристані вибухнув градом уламків. Знову крики. Я добіг до драбини десь у ту ж мить, коли пірати зрозуміли, що вони вже не пришпилені. Я прогупав угору з «Рапсодією» наготові.
Нагорі лежали тіла, подерті й скривавлені після осколкового вогню, і один з Шегешварових людей, поранений, але досі на ногах. Він плюнув і хильнувся до мене з ножем. Я відхилився вбік, захопив руку з ножем і скинув його з пристані. Короткий крик загубився в штормі.
Пригнувся й озирнувся довкола, витягнувши «Рапсодію» й скануючи простір за низької видимості, поки решта піднімалася драбиною позаду мене. Дощ розбивався об вічнобетон, утворюючи мільйони відбивних гейзерів на його поверхні. Я проблимав від нього очі.
На пристані було чисто.
Муракамі плеснув мене по плечу.
— Гей, непогано, як на пенсіонера.
Я пирхнув.
— Хтось же мусив показати тобі, як воно робиться. Гаразд, ходімо сюди.
Ми рушили причалом під дощем, знайшли обраний мною вхід і по одному проскочили всередину. Нас вразила тиша і раптове полегшення від того, що сила шторму перестала на нас давити. Вода стікала з нас на пластикову підлогу короткого коридору зі знайомими, важкими дверми з віконцями. Надворі проревів грім. Я для певності зазирнув крізь одне з віконець і побачив кімнату, повну безликих металевих ящиків з шухлядами. Холодне сховище для пантерячого корму і, коли-не-коли, трупів Шегешварових ворогів. У кінці коридору вузькі сходи вели до примітивного пристрою для перечохлення і ветеринарної секції для пантер.