— Трясця, та ти просто задумайся на хвилинку, Вірджиніє. Подумай, що повстання неоквеллістів зробить із цією планетою. Думаєш, на Адорасьйон було важко? Думаєш, на Шарії сталося казна-що? То були забавки у порівнянні з тим, що сталося б тут, якби твої пляжні гуляки підняли штандарт революції. Повір мені, уряд Гапети не колупався б у сраці. Це рішучі радикали з необмеженими правами. Вони розчавлять будь-що схоже на переворот на будь-якій заселеній планеті, і якщо для того, щоб його придушити, знадобиться планетарне бомбардування, то вони й до нього вдадуться.
— Так, — різонула вона. — І ми мусимо прийняти це за модель урядового правління, га? Корумповане олігархічне панування, підтримане непереборною військовою силою.
Муракамі знову знизав плечима.
— Не розумію чому ні. З історичної перспективи — воно працює. Людям подобається робити те, що їм сказано. І ця ж олігархія не така погана, хіба ні? Подивися на умови, в яких люди живуть. Ми вже не бачимо бідності й пригнічення часів Заселення. Цього вже три століття, як немає.
— А чому його не стало? — голос Відаури притих. Я почав непокоїтися, чи нема в неї струсу. Заточені під серфінг чохли міцні, але їх не проектують на випадок таких ушкоджень обличчя, якого вона зазнала. — Бісовий ти дурню. Це тому що їм дали по потилиці квеллісти.
Муракамі роздратовано махнув руками.
— Нехай, значить вони виконали своє завдання. Вони нам більше не потрібні.
— Лайно це краб’яче, Муракамі, і ти це знаєш. — Але Відаура, говорячи це, порожніми очима дивилася на мене. — Влада — це не структура, а динамічна система. Вона або накопичується нагорі, або розповсюджується. Квеллізм запустив процес розповсюдження, а гімнюки з Міллспорта відтоді намагаються розвернути потік. Наразі вона знову накопичується. Усе тільки гіршатиме, а вони забиратимуть у решти з нас дедалі більше, а ще через сто років ти прокинешся, а за вікном знову будуть всрані роки Заслелення.
Муракамі кивав упродовж усієї промови, ніби серйозно роздумував над цим питанням.
— Знаєш, річ у тому, Вірджиніє, — сказав він, коли вона договорила, — мені платять не за те, щоб я турбувався, як воно житиметься за сотню років, і мене цього не навчали. Мене навчали — власне, саме ти мене навчала — розбиратися з поточними обставинами. І саме це ми й робимо.
Поточні обставини: Сильва Ошіма, списантка.
— Драний Мечек, — дратівливо проказав Муракамі, киваючи на простягнуту фігуру на гравіношах. — Якби вирішував я, то місцевий уряд ніколи не отримав би доступу до такої технології, не кажучи вже про те, щоб видавати на нього ліцензії купці обдовбаних дисфункіональних мисливців за винагородою. Ми могли б направити команду спеціалістів-посланців, які зачистили б Нове Хоко, і ніщо з цього б ніколи не сталося.
— Так, але ти пам’ятаєш, скільки б таке коштувало?
Він хмуро кивнув.
— Так. Та сама причина, з якої Протекторат взагалі видає цю штуку людям. Заради вищого відсотка повернення інвестицій. Усе через драні гроші. Зараз уже нікому не хочеться творити історію, а тільки нагребти собі купку.
— Я думала, що тобі цього й хотілось би, — мляво мовила Вірджинія Відаура. — Щоб усі ганялися за грошвою. Олігархічного нагляду. Збіса простої системи контролю. А ти ще будеш на це жалітися, чорт забирай?
Він обережно глянув убік і похитав головою. Лібек і Томазеллі відійшли розділити самокрутку з морської коноплі, поки Влад-Меллорі не підігнав «Палю». Перепочинок. Гравіноші погойдувалися без нагляду за метр од мене. Дощ тихо падав на прозору пластикову накривку і стікав вигнутою поверхнею. Вітер ослаб до нерішучого бризу, а бластерний вогонь з іншого краю ферми давно затих. Я стояв посеред кристалізованої тиші й дивився на застиглі очі Сильви Ошіми. Уривчастий шепіт інтуїції шкрібся об паркан мого свідомого розуміння, шукаючи входу.
— Що ти говорив про творіння історії, Тоде? — безінтонаційно спитав я. — Що там робиться зі списантами?
Він розвернувся до мене, і на його обличчі з’явився вираз, якого я раніше ніколи не бачив. Він невпевнено всміхався і від цього виглядав дуже молодим.
— Що робиться? Як я вже сказав, робиться те, що технологія працює. Там, на Латімері, отримують результати, Таку. Там встановили контакт із марсіянськими штучними інтелектами. Вперше за майже шістсот років намагань досягли сумісності систем. Їхні машини розмовляють із нашими, і саме ця система подолала прірву. Ми розкололи інтерфейс.
Лапи з холодними пазурами пробіглися по моєму хребті. Я пригадав Латімер, Санкцію-IV і дещо з того, що там бачив і робив. Я завжди знав, що це стане поворотним моментом. Просто ніколи не припускав, що знову опинюся в тій самій гущі.