В душі моїй рояться сумніви. Чи зможу я сотворити ту красу земного щастя і любові? Чи зможу завжди і у вірний час Братам моїм на допомогу прийти при потребі? Я думаю ці мною накреслені рядки нашого Брата MG самі собою дають відповідь на те, як має вчиняти вірний друг і побратим…
«1738 р. Папа Климент ХІІ [19] щодо відлучення Масонів від церкви і визначив причини осудження, що Інститути, які об’єднують людей всіх релігій та сект в союз містичним зв’язком і примушували їх до секретності присягою, складеної на Біблії у супроводі відповідної церемонії є прокляті тяжким покаранням.
Це переслідування Масонів за те, що вони дотримувалися обов’язкової обіцянки секретності під час їх церемоній, не було помічено Папою. Ми були змушені знайти це існування в секті, яку ми мали підтримувати, як мінімум, всіх інших, які, вірогідно, послідують за Римським понтифіком. В 1757 р. Асоційований Синод Розкольників Шотландії [20] встановив актом те, що вони назвали «Масонська присяга», в якому оголосили, що всі, хто відмовиться вчиняти як вірні Церкви Кірка, зобов’язані обіцяти утримуватися в майбутньому від зв’язків з Орденом, «будуть мати скандальну репутацію та не матимуть дозволу укладати угоди», або, як висловився Папа, будуть «ipso facto» [21] eкскомуніковані».
Відчуття та розуміння гармонії
За класичним визначенням αρμονία/harmonia — «співрозмірність», «злагодженість», «узгодженість» частин цілого.
Якщо взяти це визначення за основу, то з нього «гармонічно», тобто «узгоджено», випливає: ми не зможемо рухатися далі, якщо від початку чітко не визначимо, про яку, власне, цілість йде мова.
Як мені видається, ми можемо говорити, як мінімум, про наші спроби осягнути головну мету нашого перебування в Ордені, першою з яких, вірогідно, є спроба осягнути гармонію із Великим Будівничим Всесвіту, тобто стати «співрозмірною», «злагодженою», «узгодженою» частиною Його Промислу/ Плану/ Проекту. Це перше.
Осягнення цієї мети, як видається, неможливо осягнути без того, аби попередньо стати «співрозмірною», «злагодженою», «узгодженою» частиною цілості іншого, нижчого, порядку, а саме — цілості нашого Всесвітнього Братства. Це — друге.
Останнє, в свою чергу, абсолютно неможливо без осягнення аналогічної мети на рівні окремої його юрисдикції. Це, по-третє.
Четверте. Це, в свою чергу, неможливо без вирішення цього завдання в стінах Майстерні, в якій ти приречений — за власним добрим, відповідальним і вільним вибором пожиттєво обробляти свій камінь.
На даному етапі, власне, маємо констатувати: осягнення головної мети абсолютно неможливо без досягнення «співрозмірності», «злагодженості», «узгодженості» в безмежній межі душі окремого Брата.
Власне для цього йому і видали інструменти, без яких неможливе подальше його професійне зростання — як всередині себе самого, так і в межах окремої Майстерні, окремої Великої Ложі, Всесвітнього Братства та, кінець кінцем, реалізація нашої остаточної та кінцевої мети — розбудова себе як «співрозмірної», «злагодженої», «узгодженої» частини Плану, накресленого ВAВ.
І тут виникає системна проблема: будь-який рух в будь-якому напрямку має наслідком порушення досягнутої раніше «співрозмірності», «злагодженості», «узгодженості». І саме в цей момент виникає нова, не менш драматична проблема: а що це за «співрозмірність», «злагодженість», «узгодженість», якщо її можна порушити? Можна запитати інакше: наскільки взагалі вартісні «співрозмірність», «злагодженість», «узгодженість», якщо її можна порушити лише одним, хоча б й заздалегідь продуманим, виміряним кроком?
Саме в цей момент, як мені здається, треба пригадати інше, прикладне значення терміну αρμονία/harmonia. Для оперативних каменярів самозрозуміло йдеться про металічну скобу, яка з’єднує різні деталі єдиної конструкції, надає їм стійкості — за умов, коли розбудова Храму не тільки не завершена, але тільки-но розпочалася. В спекулятивному значенні, як мені видається, цю «скобу» можна трактувати як властивість гармонії сукупного розуму, який є таким тому, що органічно поєднує в собі розум раціональний, абстрактний і розум чуттєвий, інтуїтивний.
19
Климент ХІІ (лат.: Clemens PP. XII, в миру Лоренцо Корсіні), 1652—1740 рр.), Папа Римський (1730—1740 рр.).
20
Йдеться про Церкву Шотландії (