Тарас Андрійович Боровець у повоєнні часи описав свою історію в усіх деталях. Вона добре відома, неодноразово передруковувалась у профільних дослідженнях та засобах масової інформації. Подаю її з незначними скороченнями: «Улипні 1940 р. прибув я з Генерального Губернаторства до СРСР. Сам. я заклав підпільну сітку, що потім розгорнулась в Українську Повстанчу Армію. Центральний пункт цієї Армії знаходився в багнистих лісах північної України. По вибуху німецько-московської війни в червні 1941 р. яз Повстанчою Армією, що мала назву «Поліська Січ», почав співпрацювати з німцями. Армією командував я, і вона билася проти більшовиків… Головні напрямки німецького удару йшли по лініях: 1) Рівне — Львів, 2) Гродно — Мінськ — Москва. Між двома лініями залишились в багнистих лісових околицях України coвєтські регулярні і нерегулярні військові частини. Вони утримували там совєтську адміністрацію, вели диверсію й тероризували населення. «Поліська Січ» мала тоді 10 000 бійців. Вона поборювала всіма засобами большевицькі банди. Вона очистила була Полісся від банд і завела нову адміністрацію, яку признало й німецьке військове управління (113 дивізія й інші). Після заведення німецького цивільного управління (листопад 1941) «Поліську Січ» розв’язано. Частина бійців перейшла до поліції, а решта розійшлась по селах. Уся до цього часу пророблена робота йшла на користь німців.
У березні 1942 органи безпеки генерального комісаріяту Волині й Поділля почали репресії проти українців, в першу чергу проти тих, що в рядах «Поліської Січі» брали участь в протисовєтських повстаннях. Багато моїх людей арештовано і розстріляно. Це змусило мене перейти на нелегальне становище. Я пішов в ліси і там заложив нову повстанчу армію. До мене голосилися в першу чергу ті українці, що їх утискало і репресувало німецьке управління. Свої завдання ми бачили в тому, щоб зорганізувати повстанчу армію, яка могла б у майбутньому стати зародком української національної армії. У лісах зорганізовано було курси старшин і підстаршин, санітарів і т. п. У тому часі ми не бились з німцями, бо німці воювали з нашим головним ворогом Росією і комунізмом… Частини Української Повстинної Армії, скорочено — УПА, виступаючи в обороні населення, стало билися з бандами та совєтськими парашутистами. Від літа 1942 почали більшовики непокоїти Україну й організовувати нові великі диверсійні банди. Центр совєтського бандитизму знаходився в лісистих околицях України та Білорусі. По лісах вони скидали все більше й більше парашутистів. В основному були це командні склади та політруки, які кермували бандами. Вони організували великі повстанні загони та створили розвідну сітку на території цілої України.
У березні 1943 завдяки збільшенню німецького терору повстали партизанські відділи ОУН, що признавала провід Бендери, дальше відділи ОУН, що признавала провід полк. Мельника. Я вів з ними переговори в тому напрямку, щоб об’єднати моїх людей, партизанів бандерівців та мельниківців, та взагалі українців без огляду на їх політичні переконання, в одну центральну організацію. Для керування всеукраїнським національним рухом запропонував я створення Української Народно-Революційної Ради. Рада мала складатися з представників усіх політичних напрямків. Місцеві організаційні чинники ОУН під проводом полк. Мельника та їх відділи приступили до співпраці зі мною. З проводом та самим полк. Мельником я контакту не мав. Організація бандерівців погодилася в основному на організування УПА, зате відкинула проект створення Ради. Мені було пропоновано одержати пост головнокомандувача УПА при умові, що я буду працювати по політичній лінії бандерівців. Рівночасно організація бандерівців, що називала свої загони досі «Військові Відділи ОУН», переіменувала себе на УПА. Відразу після того почалася широка акція проти німецького цивільного управління й проти національних меншин в Україні. У першій мірі тероризовано поляків. Я не міг погодитися з такою політичною лінією і тактикою УПА. Через те виник конфлікт між мною і організацією бандерівців. Я переіменував свою партизанську організацію з УПА на «УНРА — Українська Народно-Революційна Армія». Я працював далі згідно з раз встановленим мною політичним напрямком, в чому співпрацювали зі мною відділи ОУН полк. Мельника та інші.