Автор першого дослідження про УПА Петро Мірчук вважав, що «першою почала організовуватися УПА-Пів-ніч. В жовтні 1942 р. постало два відділи УПА — Остапа (Сергія Качинського) і Довбенка-Коробки (Перегійняка) (справжнє ім’я — Григорій Перегійняк — Д. Я.), що скоро осягнули стан сотень. В листопаді і грудні організовуються три дальші сотні: Дороша, Крука і Гонти. В лютому 1943 р. це вже були курені»[16]. Цей висновок не ставить під сумнів один із популярних профільних сайтів, присвячених цій темі: «перший відділ Української Повстанської Армії зорганізував на Поліссі в жовтні 1942 року Остап, військовий референт Краєвого Проводу ОУН на Північно-Західних землях. Справжнє ім’я Остапа — Сергій Качинський»[17].
Ініціатор створення УПА — Андрій Левицький, президент Української Народної Республіки у вигнанні
Деякі, насамперед електронні енциклопедичні довідники стверджують: наказ щодо створення УПА був підписаний Андрієм Лівицьким за день до початку німецько-радянської війни — 20 червня 1940 р. Очолити цю УПА мав Тарас Дмитрович Боровець. Наказ він виконав. У будь-якій Вікіпедії можна прочитати про те, що в серпні 1941 р. в м. Олевську вояки Бульби-Боровця присягнули на вірність УНР. Після чого ’їх командувач «з піднятою шаблею над головою урочисто проголосив: “Звідсирозпочнеться визволення України від сові-тів і всіх її ворогів”», а «комуністів, комсомольців та будь-яких інших окупантів» оголосив «ворогами української державності». Вже 16 квітня 1942 р. головна команда його УПА видала наказ про негайну військову боротьбу з німцями. Навесні 1943 р. до Бульби-Боровця завітали представники ОУН Бандери. Завітали з пропозицією зректися присяги проводові УНР в екзилі, визнати верховенство ОУН(б), запровадити інститут військових комісарів (з числа членів ОУН(б)), провести примусову мобілізацію до їх Повстанської Армії. Ще одна принципова вимога — розпочати етнічні чистки польського населення — вимога для УПА Бульби-Боровця неприйнятна за визначенням. Єдине, нащо той нібито погодився, — прийняти до своїх лав збройні відділи ОУН(б). «Урядуючого провідника» ОУН(б) Миколу Лебедя це не влаштувало. Бандерівці розпочали відстріл бульбівців. Аби відмежуватися від «оунівського УПА», армія Бульби-Боровця від липня 1943 р. перебрала нову назву — Українська Народно-Демократична Армія. За декілька місяців, а саме — в листопаді 1943 р., Буль-ба-Боровець поїхав до Берліна домовлятися з німцями, але потрапив до камери 77 бараку «Z».
Ініціатор створення УПА — Тарас Боровець («Бульба»)
Так вважає академічна наука. Цитую висновки третього розділу «Бульбівці («перша УПА»)» ґрунтовного дослідження «Українська Повстанська Армія: Історичні нариси». «УПА як збройне формування, хоч і з допискою «Поліська Січ», існувала і діяла, починаючи з літа 1941 р.» «На початку липня 1941 р., — пояснюється далі, — комендант української поліції в м. Сарнах Тарас Боровець (псевдонім «Бульба») звернувся до німецької влади із клопотанням створити озброєний загін чисельністю у 9 тис. осіб. Через місяць, 8 серпня він “отримав такий дозвіл”».
Це утворення Боровець назвав «Поліська Січ». Перший оперативний наказ Боровець видав 8 червня 1941 р. (тобто за два місяці до отримання того дозволу — Д. Я.). Зміст наказу: про початок створення оперативних загонів, завданням яких було проведення терористичних, диверсійних актів у запіллі Червоної Армії. 5 серпня (тобто за три дні до отримання офіційного дозволу від німецької влади — Д. Я.) Боровець, як стверджують автори цитованого вище дослідження, укладає угоду про співпрацю із «мельників-ською» ОУН. Свідки тих подій, натомість, стверджують: ніякої такої угоди не було. Прибувши знову на Полісся, «восени 1942 р… було розроблено першу політичну концепцію «Поліської Січі» “За що бореться УПА”». Далі читаємо таке: «У кінці серпня 1941 р. підрозділи «Поліської Січі» заволоділи Олеськом, куди за деякий час був перенесений штаб бульбівського формування. Величезна територія Слуцьк— Гомель — Житомир опинилася під контролем військових формувань Тараса Бульби-Боровця». Загальну чисельність січовиків сам їх отаман оцінював у 10 тис. осіб. «Ймовірно, — вважають автори цитованого дослідження, — що вона не перевищувала 3 тис. осіб… Отримавши звання генерал-хорунжого (від кого? — Д. Я.), Тарас Бульба-Боровець хотів підняти значення своїх підрозділів. У грудні 1941 р. наказом нового штабу було знято дописку «Поліська Січ» і формування Т. Боровця дістало назву Українська Повстанська Армія. Хоча бульбівські загони відтепер виступали під назвою УПА, його бійців продовжували називати «бульбівцями». Назва УПА на той час майже не вживалася»[18].
16
Мірчук П. Українська Повстанча Армія 1942–1952. — Львів: Книгозбірня «Просвіти», 1991. — 256 с. (Електронна версія книги розташована на сайті «Український портал Таємної Січі» за електронною адресою: http://kampot.org. ua/histoiy/periodu/radanska ua/Povstanska і armia mirchuk/mirchuk_povstanska_ armia_2.shtml).
18
Українська Повстанська Армія: Історичні нариси / НАН України; Інститут історії України / С. В. Кульчицький (відп. ред.). — К.: Наук, думка, 2005. - 495 с. — СС. 118–125.