Ворота він зачиняє із зовнішнього боку запасним ключем, якого про всяк випадок прихопив до кишені. Система «Цайс». Незмінна німецька якість. Коли він на самому світанку приїхав сюди, клямка на воротах була ще волога від інею. Через невелику хвіртку в паркані архітектор виходить із саду перед домом і опиняється на піщаній дорозі. Якщо з дороги обернутися назад, то можна знову побачити фасад, так немов і не було нікого всередині, можна побачити точнісінько те ж саме, що привітало прибулого. Він кладе ключа до кишені і йде до машини. Садівник іще, мабуть, спить. Згодом, уже вдень, він, можливо, розпиляє стовбур великої блакитної ялини, яка впала позавчора. От тільки він, власник блакитної ялини і землі під її вивернутим корінням, буде на той час уже в Західному Берліні.
Садівник
Навесні він садить біля дому з боку дороги квіти, засаджує клумбу, на побажання власника дому, маками, півоніями та жовтим лісовим зіллям, у центрі красується кущ бруґмансії. Для обрамлення клумби він просто втикає навколо квітів декілька гілочок букшпану, вони пускають корінці і приживаються. Улітку він встановлює на обох галявинах поливалки, що двічі на день по півгодини розхитуються навсібіч, перший раз — удосвіта, а другий — з настанням сутінків, а сам поливає клумбу, троянди і кущі. Він обтинає сухий цвіт, підрівнює букшпан. Восени він уперше збирає врожай волоських горіхів, від вилущування горіхів зі ще м'яких шкаралупок його долоні стають темно-коричневі, восени він визбирує сухі гілки, що відламалися під час штормового вітру від дуба чи від котроїсь із сосен і впали додолу, він розпилює їх, розколює на поліна, а поліна складає в дровітню.
У 1936 році колорадський жук саме перейшов Рейн і подався далі у східному напрямку, у 1937 році — доповз до Ельби, а в 1938 — окупував територію навколо Берліна. Не втрачаючи терплячості, садівник щоразу береться збирати жуків з листя бруґмансії, вона — єдиний представник родини пасльонових у саду, і жуки накидаються на неї у незліченній кількості. Садівник чавить відкладені яйця шкідників і навіть намагається знайти і знищити в землі личинок жуків, обкопуючи землю навколо куща. Цього літа, трапляється, піщана доріжка цілими днями геть чорна від жуків. Якщо на початку навали жуків листя на кущі з розкішними червоними квітами було погризене лише на краях і лише подекуди подірявлене, то під кінець літа від куща залишився лише скелет, декілька ребер на листочках і голі пагони самого куща, квіти ж давно поопадали. З розпорядження власника дому садівник викопує залишки куща бругмансії, а на його місце висаджує кипарисовик, що відтепер творитиме новий центр квіткової клумби.
Фабрикант сукна
Герміна та Артур, його батьки.
Він сам, тобто Людвіґ, першонароджений у батьків.
Його сестра Елізабет, одружена з Ернстом.
Донька обох, його небога Доріс.
А також його дружина Анна.
І врешті-решт діти: Еліот та крихітка Елізабет, названа на честь його сестри.
Еліот котить до маленької м'яч. М'яч котиться по траві аж до самої клумби з трояндами. Елізабет не хоче йти по м'яч, бо знає, що троянди колючі, тоді братик біжить туди сам, пробирається між квітами, розсуваючи їх ліктями, і копає м'яча назад на траву. Червоний колір троянд змішується з темнішою червінню куща бугенвілії, що росте перед самим домом і нависає квітами над вікном вітальні.
Пізнім ранком вони їдуть на своєму «Адлері» прибережною дорогою у східному напрямку. Адлер, — каже Артур, старійший у родині, — незмінна німецька якість. Так, — погоджується він, тобто Людвіґ. То вони продають його навіть тут? — запитує батько. Так, — відказує Людвіґ, — для нас вони привезли його аж сюди. Поруч із ним сидить його мати Герміна, на задньому сидінні — Артур, батько, та Анна. Артур та Герміна, Людвіґові батьки, приїхали в гості. Через два тижні вони повертаються додому. Анна одягнула з нагоди приїзду свекрів білий костюм. Жакет і спідниця, комплект із 2-х предметів, фірма Peek & Cloppenburg, придбано з метою виїзду на початку 1936 року, 43 марки 70 пфенігів.