Садівник
Після розширення земельної ділянки власник дому доручає садівникові знести паркан і зрізати сосни на узвишші колишньої сусідської ділянки. Садівник розпилює стовбури, рубає їх на поліна і складає поліна в дровітні. Він викорчовує чагарник угорі на пологій частині придбаної ділянки і береться пізньої осені готувати ями для висадки фруктових дерев. П'ять яблунь, три вишні і три груші з розпорядження власника дому. Копаючи, він наштовхується під тонким шаром гумусу на пласт місцевого каменю, пробиває його наскрізь, нижче за хвилястою лінією верству піску, крізь який просочуються ґрунтові води, можна розпізнати, як тисячі років тому над озером віяв вітер, а вже під піском, як і всюди в цій місцевості, залягає блакитна глина. Садівник копає ями на глибину 80 сантиметрів і наповнює їх удобреною землею, щоб фруктові дерева добре прижилися і плодоносили. Він прокладає на ділянці дренаж під землею, а від нього відгалужує декілька трубок для додаткового зрошення молоденьких фруктових дерев. Садівник насипає материнський ґрунт і насіює між деревцяток траву. І вже перед настанням перших морозів гола земля поростає травою.
Дружина архітектора
А оцей знаєш? Ну то слухай.
Вона не може стримати сміх, хоча так часто розповідала вже цей анекдот, сміється вона, інші сміються само собою, вона любить посміятися, в дитинстві вона часом сміялася як заведена, так казав її тато, сміялася як заведена, так немов у неї всередині механізм сміху, і тіло саме, без її участі, не припиняє стрясатися від сміху. Її старші сестри, які всюди мусили брати її, малу, з собою, також сміялися, коли вона корчила свої гримаси, або коли вони переконували її полікувати ніс нюхальною табакою чи підсовували їй, замість солодкого перцю, стручки перцю чилі. Вона чхала, пирскала, відпльовувалася, а інші сміялися. Вона хотіла стати еквілібристкою або дресувальницею диких звірів, але нікому про свої мрії не розповідала, навіть татові, Великому Моголові, який узагалі-то був великим консулом, найбільше вона хотіла все своє життя просто сміятися й подорожувати, а її сестри нехай ростуть собі далі, товстішають і народжують дітей. А вона — знай на гастролях. Коли вона вже достатньо підросла, щоб можна було балансувати на линві або приручати лева, Великий Могол, який узагалі-то був великим консулом, дозволив їй вчитися на стенографістку. Стенографія, — казав Могол до дресувальниці, — вартує знання шести іноземних мов. Стенографія і друкування на машинці — знання, яких потребують у цілому світі, — казав Великий Могол. А тепер вона сиділа зі своїм чоловіком і друзями на терасі перед домом, навколо великого казана, в якому плавали варені раки, вона їх власноручно наловила кілька годин тому в озері, а тоді варила, поки вони не червоніли, вона тримала ракову клешню і все ще сміялася. Так само вона сиділа тут і перед війною, зі своїм чоловіком і кількома сусідами або друзями, так сиділа під час війни, часом до пізньої ночі, сиділа на терасі з краєвидом на озеро, сиділа й тепер. Найбільше їй хотілося просто сидіти так вічно.
Перед знайомством зі своїм чоловіком, у якого вона після навчання працювала стенографісткою, вона нізащо б не подумала, що однією з найбільших пригод її життя стане заміжжя. На той час її чоловік ще був одружений із першою дружиною, мав, як то кажуть, жінку-діти. І це вперше в житті плач на багато вечірніх годин винайняв собі в сміху її тіло. Дев'ять місяців минуло, поки шеф вперше її поцілував, потім ще шість місяців — поки вони почали жартувати про життя удвох, а тоді ще кілька місяців, поки, лежачи біля неї в траві неподалік від Берліна, на березі цього розлогого мерехтливого озера, він раптом сказав їй: Отут ми могли б жити, правда? І тільки цього дня еквілібристка збагнула, що людина, у якої є все, що заманеться, зокрема жінка-діти, мусить спочатку перестати сидіти, тоді піднятися, зрушити з місця, а тільки через довгий-довгий час набрати швидкості, щоби врешті стрибнути, якщо до стрибка дійде взагалі, і що ця людина, коли вона стрибне, то ж мусить десь приземлитися, а не зависне в порожнечі. І тільки з дня, коли він сказав їй: Отут ми могли б жити, правда? — а вона лежала на спині і дивилася на сосни, що хиталися на тлі синього неба, — саме з цього дня для неї стало зрозуміло, що він приземлиться біля неї, якщо тільки вона дасть згоду чекати на нього на цій конкретній ділянці землі, розміщеній доволі близько від Берліна. І тоді молоденька машиністка, яка мріяла провести своє життя на гастролях, сказала на свій величезний подив: Так.