Починайте з малого. Так, ми постійно це повторюємо, і ця думка, як і раніше, відштовхує вас. Коли ви зацікавитеся заняттями спортом, то можете відчути спокусу розпочати біг з дистанції у п’ять кілометрів чи грати баскетбол зразу на весь майданчик, навіть якщо вже роками ведете сидячий спосіб життя. Зрештою, маленькі кроки видаються такими мізерними! Та у випадку зі спортом, як і з багатьма іншими заняттями, робити маленькі кроки — це найкращий підхід. І хоча ця стратегія може здаватися не настільки грандіозною, як ваша ідеальна картинка, її досягнути реальніше. Люди, які надто агресивно беруться за тренування, не лише ризикують отримати фізичні травми, а й, найімовірніше, облишать свої спроби. Значно краще розпочинати повільно та досягати результатів крок за кроком.
Тренуйте свій мозок. Як і ваші м’язи, мозок розвивається в результаті тренувань. Особливо активно він реагує на нові виклики, які вимагають вашої цілковитої уваги та зосередження і виводять вас на вищий рівень ефективності. Майкл Мерценік, дослідник із Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, який одним із перших науковців продемонстрував пластичність мозку протягом життя людини, розробив програми розвитку мозку за допомогою комп’ютерних вправ. Мерценік виявив, що, коли люди змушені виконувати аудіальні та візуальні завдання, швидкість і точність роботи мозку значно підвищуються, і це триває досить довго. Люди у віці 65–90 років можуть відновити роботу свого мозку до рівня мозку людей, молодших від них на 15–20 років![222] Такий вплив мають різні головоломки, вивчення нової мови чи навчання гри у бридж. Якщо маєте бажання переглянути веб-сайт доктора Мерценіка, ось посилання: http://www.positscience.com.
Заняття спортом — це та сама, найпотужніша, річ, яку ви можете зробити, щоб оптимізувати функціонування свого мозку.[223] Якщо ваше тіло рухається, а мозок розвивається, ви можете перейти до інших справ, які постійно відкладали.
Фізичні вправи змушують ваше тіло рухатись, і це один зі способів підготувати мозок до того, щоб розібратися зі справами, які ви відкладали на потім. Інший підхід, що допоможе вам підготуватися до осягнення відкладених проектів, стосується абсолютно протилежної діяльності — уповільнитися настільки, щоб стати «усвідомленим».
Усвідомленість передбачає «свідоме звернення уваги на перебування в поточному моменті без оцінювання».[224] Це медитативний спосіб спостереження за своїми відчуттями, який практикують вже понад дві з половиною тисячі років. Він може бути особливо корисним для прокрастинаторів через свою зосередженість на неосудливому сприйнятті моменту «тут і зараз». Оскільки «загальний тон практики усвідомленості полягає в м’якості, вдячності і турботі», вона є протилежністю до самокритики.[225] Практикувати усвідомленість — це один зі способів розвинути здатність ставитися до себе зі співчуттям, а не з жорстокістю, пропонувати собі м’яку підтримку, а не жорсткі вимоги, та відчувати стабільне, збалансоване прийняття, а не тривожне хвилювання і провину. Уявіть собі, наскільки інакшим могло би бути ваше ставлення до себе і як ви могли би підходити до страшних відкладених завдань, якби мали більш спокійний настрій.
Усвідомленість має і фізичні переваги. Практику усвідомленості пов’язують із кращим функціонуванням імунної системи, полегшенням серцево-судинних захворювань та полегшеною реакцією на стрес.[226] Оскільки прокрастинатори переживають стільки психічних і фізичних стресів, усвідомленість як підхід до зменшення рівня стресу має особливу цінність.
Зменшення рівня стресу через усвідомленість. Джон Кабат-Цинн розробив систему навчання практикам усвідомленості, які можна впровадити у сучасне життя. Його восьмитижневу програму «Зменшення рівня стресу через усвідомленість»[227] (ЗРСЧУ) викладають у медичних центрах і клініках по всіх країнах, і її ефективність була доведена під час численних досліджень. Наприклад, нещодавнє дослідження в Гарварді показало, що регулярна практика усвідомленості стимулює розвиток тієї частини мозку (передньої острівкової частки кори головного мозку), яка пов’язана з відчуттями співчуття, доброти, відкритості й здатністю сприймати.[228]
222
Merzenich, M. (2008). Brain plasticity-based therapeutics. Conference presentation, sponsored by the Psychoanalytic Institute of Northern California, San Francisco, CA, Sept. 20, 2008.
226
Siegel, D. (2007). The mindful brain: Reflection and attunement in the cultivation of well-being. New York: W. W. Norton.
228
Lazar, S., Kerr, C., Wasserman, R., Gray, J., Greve, D., Treadway, M., McGarvey, M., Quinn, B., Dusek, J., Benson, H., Rauch, S., Moore, C., & F ischl, B. (2005). Meditation experience is associated with increased cortical thickness. NeuroReport, 16, 1893–1897.