Ми сподіваємося, що після прочитання цієї книжки, ви спробуєте нові способи поведінки, і прокрастинація менше мучитиме вас і більше не буде визначальним принципом організації вашого життя. Але також ми сподіваємося, що ваше бажання подолати прокрастинацію не позбавить вас задоволення, веселощів і простих радощів. Ми згадуємо епітафію на могилі:
Зміг зробити все.
І все одно помер.
Ми не створюємо ілюзію про те, що припинити прокрастинацію — значить гарантувати щастя. Щастя приходить тоді, коли вам добре живеться, відповідно до ваших цінностей. Воно приходить, коли у вас є зв’язок з іншими людьми і зі самим собою. Воно приходить, коли ви вмієте приймати те, що ви такий, який є, і що речі є такими, якими є, незалежно від того, чи прокрастинація є частиною вашого життя, чи ні. Можна вміти любити свій сад — навіть коли в ньому є кілька кульбаб.
Додаток А
Прокрастинація
Двадцять п’ять років досліджень
Коли ми випустили першу редакцію своєї книжки, вона була лише третьою практичною книгою з прокрастинації; досліджень у цій сфері майже ніхто не здійснював. Відтоді прокрастинація стала центром уваги сотні досліджень із соціальної психології, хоча її вивчають з іншими суміжними дисциплінами — нейропсихологією, поведінковою економікою та нейроекономікою. Психологи зазвичай зосереджуються на визначенні окремих рис особистості прокрастинатора та на сфері відтермінованих завдань. Поведінкові економісти спробували пояснити, чому багато з нас відкладають ухвалення правильних, з погляду економіки, рішень і не роблять того, що явно в наших матеріальних інтересах, наприклад заощадження коштів і вчасна сплата рахунків. Група з дослідження прокрастинації в Карлтонському університеті в Оттаві, Канада, постійно оновлює бібліографію відповідних джерел, доступних в інтернеті.
У січні 2007 року Пірс Стіл, психолог із Школи бізнесу Хаскейна при Калгарському університеті, опублікував ґрунтовний огляд досліджень із прокрастинації.[278] Об’єднавши результати сотні психологічних досліджень, більшість з яких зробили студенти коледжу, Стіл виділив чотири основних чинники, які можуть посилювати схильність до прокрастинації:
• низький рівень упевненості у своїй здатності впоратися;
• очікування, що процес і/або результат будуть неприємними;
• винагорода настільки далека, що не здається реальною і значущою;
• труднощі саморегуляції, включно з імпульсивністю та схильністю відволікатися.
Пірс Стіл резюмує: «Ми з більшою ймовірністю працюватимемо над досягненням мети, якщо вона здатна принести нам радість та її легко досягнути. …І ми ймовірніше прокрастинуватимемо із завданнями, які нам неприємні й компенсуються лише в далекому майбутньому».[279]
Погана саморегуляція. Особисті риси, які, на думку дослідників, найбільше пов’язують із прокрастинацією, здаються очевидними і частково визначають саму природу прокрастинації. Є три риси, які, за статистикою, найбільше пов’язані з прокрастинацією:
1) «розрив між наміром і дією», тобто неспроможність діяти відповідно до власних намірів (навіть попри те, що прокрастинатори планують працювати не менш наполегливо, ніж інші, а то й наполегливіше);
2) низький рівень «добросовісності», тобто невиконання обов’язків, труднощі із цільовим плануванням і наполегливістю та низька мотивація до виконання, якщо робота не є захопливою по своїй суті;
3) низький рівень самодисципліни, тобто брак самоконтролю в плануванні та організації.[280]
Також із прокрастинацією тісно пов’язані схильність відволікатися (людину легко вибивають з колії якісь моменти, що відволікають) та імпульсивність (ухвалення незапланованих рішень, аби прокрастинувати, і нездатність дивитися у майбутнє). Усе разом це стає тим, що Стіл називає «провал саморегуляції» (self-regulatory failure), який, на його думку, є тим чинником, що найбільше стосується прокрастинації. Прокрастинатори раз за разом обирають «короткотермінові вигоди замість довгострокових переваг, що відображає основну складову частину поганої саморегуляції».[281]
278
Steel, P. (2007). The nature of procrastination: A meta-analytic and theoretical review of quintessential self-regulatory failure. Psychological Bulletin. 133(1), 65–94.
279
Steel, P. Procrastination Central Home Page. Haskayne School of Business, University of Calgary, CanadaЗапозичено 10 вересня 2007 р. з сайту
281
Tice, D. M., & Baumeister, R. F. (1997). Longitudinal study of procrastination, performance, stress, and health: The costs and benefits of dawdling. Psychological Science, 8, 454–458.