ДО ДИТИНИ
Тішся вволю; смійся, доки
Озаряє сміх уста,
Та безхмарні літа-роки
Не накладують хреста;
Доки сумом та журбою
Ще не здибало тебе;
Доки небо над тобою
І ясне, і голубе.
Так, дитино моя люба,
Погуляй - твоя пора,
Бо вже, може, лиха згуба
І по тебе десь чухра.
ДО УКРАЇНИ
Під небом дальньої чужини,
Де хуги носяться одні,
До тебе, кращої дружини,
Складаю я мої пісні.
І випливаєш ти над мене
У тій збагніченій красі,
Що не зруйнують, серце-нене,
Твої пекельники усі!
ДОЛЯ
Всі жита грозою збило;
Полягла трава...
Стихла буря: ясно, мило;
Поле ожива.
Так і наша хмура доля...
Прогудуть громи -
І зітхнем ми, збувшись горя,
Повними грудьми!
НАДІЯ
Не зітхай так безнадійно,
Скорбних уст не замикай,
Рук не складуй ще подвійно,
З лану битви не тікай.
Глянь на луг - не вся травиця
Ще потоптана у прах;
Глянь на люди - чесні лиця
Ще не всі обвіяв страх.
Ще великі перепони
Злу поставлено кругом,
Не безкарно рвуться стони
Під ворожим батогом.
Встануть мученики-браття,
Встануть сестри, як живі...
За годиною прокляття.
Мук, кайданів та крові,
Зрадно купленої слави,-
Панство волі йде услід,
І на чолі миросправи
Власно з’явиться нарід!
ПУСТКА
Пусто та голо -
Скільки збагнеш;
Степу навколо
Не осягнеш.
Рве хуртовина;
Хата - сумна,
Мов домовина
Несподівна.
Темрява ночі
Перемага,
Тяжить на очі,
Гнітом ляга.
ДО Н. К. С.
Заранку в холодну могилу
Ти жертвою часу лягла;
Без жалю загублено силу...
А в мене пак гадка жила:
Що повівом навіть не скине
На тебе пануюче зло,
Що смерть над тобою запине
Отрутою повне жало!
ДУМКА
Дружили ми, а пройдуть літа,
І, може, стрінемось не ті;
Душа, мов пустка неогріта,
Перехолоне у чутті.
Загасне світле чарування,
Насунуть сірі, темні дні...
Та не забудьмо почування,
Що нас єднало до борні!
ДО УКРАЇНЦІВ
Українці, браття милі,
Відгукніться, де ви є;
Чи живі ще, чи в могилі
Давня слава зогниє?
Чи покраща доля наша,
Мине сором, що вкрива;
Чи до краю спита чаша,-
Рабства чаша вікова?
Гей, докупи, певні діти!
Всіх веде мета одна:
Шлях любові та освіти
Нас навіки поєдна!
НА ЛИСТ
Серце, правдою кипуче.
Повне чистої краси,
У конанні невсипуче.
До могили донеси.
Світлом істини святої
Розірви обійми тьми:
Хмара темряви густої
Повисає над людьми.
ДОПУСТИ
Що за допусти господні?
Позавчора - кріпаки,
Вчора - вільні, а сьогодні -
Хоч під вікна по шматки!
Цур питать... Бажання славне
Поміж нами доки йшло,-
Над народом панство давнє
Відрождатись почало!
В ДАЛЕЧІНЬ
За морем холодним, в далекій чужині,
Де сонця ніколи не видно з тайги [6]
Де нетрі, болота лихі та пустині,
Та скали кремінні, на вічні сніги...
вернуться
5
- Передяни (від слова передувати, йти вперед) - проводирі. Тут Грабовський вживає це слово в іронічному значенні, засуджуючи буржуазно-ліберальних діячів.