їй сповісти подальшого блукання шлях,
785]
А нам скажи про твого визволителя.
ПРОМЕТЕЙ
Як хочете, не буду сперечатися,-
Про все, що ви бажали, розкажу я вам.
По-перше, про твою, Іо, блуденну путь -
, Ти;к запиши це на таблицях пам'яті.
790]
Потік той перейшовши, суходолів грань,
Прямуй на пломенистий, сонцесяйний Схід.
Минувши моря гомін, ти добудешся
До передгір Кісфени - піль Горгонових,
Форкіди там домують, з видом лебедів
795]
Три діви староденні,- спільне око в них
І зуб один, ні сонце їм не сяє вдень,
Ні місяць - серед ночі. Недалеко там
Є три Горгони - людоненависниці,
Крилаті сестри змієкосі,- глянувши
800]
На них, людина без дихання падає;
От їх, кажу, і треба стерегтись тобі;
Послухай далі про нові страховища:
Не йди до грифів гостродзьобих, Зевсових
Псів негавкущих; бійся й раті кінної.
803 Тих арімаспів однооких,- житла їх
Вздовж берегів Плутона злотохвильного.
Від них тікай і прийдеш у далекий край
До чорного народу, що при сонячних
Живе джерелах, там, де Ефіоп-ріка.
810]
Йди берегом до водоспадів, де з висот
Біблоських добропитні хвилі котить Ніл
Священний. На трикутну землю виведе
Тебе він в гирло нільське, де тобі, Іо,
Й синам твоїм побудувати висілок
815]
Дано далекий. Що ж для тебе в мові цій
Незрозуміле, темне, то про все мене
Перепитай і знатимеш докладно все,-
Дозвілля в мене більше, ніж хотів би я.
ХОР
Як далі ще розповідати маєш їй,
820]
Щось проминувши, про гіркий блукання шлях,
То говори, - а все сказав, то вияви
До нас ти ласку - пригадай, що просимо.
ПРОМЕТЕЙ
Про шлях мандрівний чула до кінця вона.
Але щоб знала, що не марно слухала,
825. Скажу їй, що раніше перетерпіла,-
Хай доказом це буде на слова мої.
Тож оповідань промину багато я
І до останніх перейду блукань твоїх.
Коли прийшла ти до землі Молоської,
830]
Додони недалеко крутогорої,
Де храм пророчий Зевса Феспротійського,
Там - диво невимовне! - віщим шелестом
Дуби пророчі мовили без загадок,
Що ти дружина славна будеш Зевсові.
835]
Чи ще й тепер ця мова не лестить тебе?
Відтіль, безумством жалена, помчала ти
Шляхом приморським до затоки Рейської
І знов верталась гонами шаленими.
В часи прийдешні - знай це - Іонійською
840]
Оту морську затоку називатимуть
На спогад людям про твою блуденну путь.
Тобі ознака буде це, що розум мій
Далеко більше бачить, ніж одкрито всім.
І їй, і вам я разом далі все скажу,
845]
На слід вернувшись мови попередньої,
В самому гирлі нільськім, на краю землі,
В розлогих плавнях місто Каноб найдеш ти.
Там Зевс тобі поверне розум дотиком
Руки пестливим, і породиш чорного
850]
Епафа, соіменного зародженню
Від Зевса. Урожаї він збиратиме
З землі, що Ніл широководий зрошує.
У поколінні п'ятім п'ятдесят сестер
Вернеться в Аргос, не з бажання власного -
855]
3 братителями шлюбу уникаючи
Покревного… Ті ж у пориві хтивості,
Мов яструби, голубок полюватимуть,
На ловах шлюбу гонячись невловного.
Але не дасть їм заздрий бог дівочих тіл.
860]
Земля Пелазга прийме… вбитих Аресом
Через жіночі руки, що вночі разять;
Дружина кожна віку збавить мужеві,
Мечі дволезі в їх крові купаючи,
Хай втішить так Кіпріда й ворогів моїх!