ГЕФЕСТ
Ой леле, з мук я плачу Прометеєвих!
ВЛАДА
То ти над ворогом ридаєш Зевсовим?
Не довелось би й над тобою плакати.
ГЕФЕСТ
Очам нестерпне бачиш ти видовище.
ВЛАДА
70]
Я бачу, що приймає він заслужене.
Та ланцюгами й ребра обв'яжи йому.
ГЕФЕСТ
Я знаю й сам, що треба,- не наказуй-бо.
ВЛАДА
Наказувати буду, ще й покрикну я.
Схилися вниз і в кільця гомілки закуй.
ГЕФЕСТ
75]
Готово! Це зробити - невелика річ.
ВЛАДА
Прикуй тепер і ноги процвяховані,-
Суддю в цій справі матимеш суворого.
ГЕФЕСТ
Із постаттю твоєю схожа й мова ця.
ВЛАДА
Сам - будь ласкавий, а моєю гнівністю
80]
І вдачею твердою не кори мене.
ГЕФЕСТ
Ходімо звідси,- тож увесь у путах він.
ВЛАДА (до Прометея)
Тепер зухвальствуй і кради богів дари
Для тих недовгоденних! З тяжких мук твоїх
Здолають, може, смертні увільнить тебе?
85]
Даремно Прометея прозорливого
Ім'я ти маєш - сам-бо потребуєш ти
В недолі Прометея-визволителя.
Гефест, Влада й Сила відходять.
ПРОМЕТЕЙ (сам)
Ефіре божественний! О джерела рік!
О бистрокрилі вітри й незліченної
90]
Морської хвилі гомін! Земле, мати всіх,
І всевидющий сонця круг,- вас кличу я,
Погляньте, що - сам бог - я від богів терплю!
Подивіться, ганебне яке
Мордування довгі тисячі літ
95]
Терпітиму я!
Безчесні які мені вигадав пута
Блаженних богів новий володар.
Ой горе! З теперішніх мук і майбутніх
Я ридаю… Коли ж буде край
Безбережному цьому стражданню?
100]
Що мовлю я! Прийдешнє все виразно я
Передбачаю завжди, й несподіваних
Нещасть нема для мене,- отже, легко
Повинен долю зносити присуджену:
105]
То - нездоланна сила Неминучості.
Та як мені мовчати й як повідати
Про долю нещасливу! Дав-бо смертним я
Почесний дар - за це мене й засуджено:
В сухім стеблі сховавши, джерело вогню
110]
Я переніс таємно, й людям сталося
Воно на всі мистецтва їх навчителем.
Оцей-бо злочин я тепер покутую,
В кайданах лютих просто неба висячи.
Чути шелест у повітрі.
А! а! а!
Наближається хор Океанід.
ПРОМЕТЕЙ
115]
Але що то за шелест і подих незримий?
Чи то боги? чи смертні? чи інше то щось?
Хто до бескетів цих на край світу прийшов
Видивлятись на муки безмежні мої?
Погляньте ж па в'язня, бездольного бога,
120]
На отцевого ворога, всім божествам,
Що входжають до Зевса в покої,
Осоружного тим, що не в міру
До смертних прихильності мав.
Ой, шелест я знову чую пташиний,
125]
І ефір навколо дзвенить
Від помахів крил легковійних.
Та страшить мене все, що надходить.
На крилатій колісниці з'являється хор Океанід.
Парод
ВСТУПНИЙ ХОР
Строфа 1
Ні, не жахайсь! Льотом легким
Ніжну любов ми до оцих
130]
Скель несемо,- ледве вдалось
Нам прихилить хором благань
Серце тверде батька богів,
Нас проводжали буремні вітри…
Брязкіт оков враз долетів
До глибини наших печер,
І, сором забувши святий, босоніж
135]
Прилинули в повозі ми крилатім.
ПРОМЕТЕЙ
Ой леле, леле!
О Тетії плодющої памолодь, дочки