Океану-отця, що котить вали
Довкола землі невсипущим потоком,-
140]
На мене погляньте, дивіться усі,
Як, кайданами скований, тут
На ненавидній варті мушу стоять
Над урвищем скелі стрімкої.
ХОР
Антистрофа 1
О Прометей! Хмарою жах
145]
Нам оповив сповнені сліз
Очі ясні - бачимо ми,
Як на скелі в муках тяжких
Сохне твоє в сором і глум
Сталі міцної вповите тіло.
Небом новий править стерник -
150]
Силою Зевс право нове
Завів на Олімпі, святі прадавні
Закони злочинно зламавши нині.
ПРОМЕТЕЙ
О, коли б під землю він кинув мене,
Під склепіння Аїда, що мертвих ховає,
Аж у тартар безкрайній, і там
155]
Закував жорстоко в кайдани залізні,
Щоб ні бог, ні смертний, ніхто не радів
Із муки моєї!
А тепер - бездольний, забава вітрів,
Ворогам страждаю на втіху.
ХОР
Строфа 2
Та хто з богів, немилосердний,
160]
Із тебе глумував би тут?
Недолею твоєю хто
Не вболіватиме, крім Зевса? Завжди лютий,
Незламний волею, це ж він
владі приборкав своїй
Весь Уранів рід.
165]
Вщухне тоді він, як серце утолить чи силою
Хтось одбере йому власть потужну.
ПРОМЕТЕЙ
Хай у путах ганебних, знеславлений, я
Знемагаю тепер,- я іще знадоблюсь
Блаженних пританові, щоб перед ним
170]
Прозорливо викрити змову нову,
Що берло й пошану йому відбере.
Та мене не облестить розмовами він
Медяними, погрози суворої страх
Таємниці від мене не вирве, аж поки
175]
3 кайданів жорстоких мене звільнить,
І за цю нестерпну ганьбу
Побажає сам заплатити.
ХОР
Антистрофа 2
Відваги повен, ти ніколи
Гіркій біді не улягав.
180]
Та надто вільно мовиш ти,
За тебе душу нам проймає жах пекучий,
За долю журимось твою,-
Як через море страждань
В тиху пристань ти
Сам допливеш, непохильний - бо волею Кроносів
185]
Син, недіймане у нього серце.
ПРОМЕТЕЙ
Я знаю, що лютий, жорстокий Зевс,
Справедливість йому - його самоволя;
Але прийде час -
Злагіднійте він під ударом важким,
190]
Погамує свій безнастанний гнів,
І дружній зі мною закласти союз
Поспішить він до мене назустріч.
Епісод перший
ХОР (Старша Океаніда)
Скажи всю правду, розкажи докладно нам,
В якій провині Зевс, тебе винуючи,
195]
Глумує з тебе тяжко і безчесно так,-
Скажи, як ця розмова не гнітить тебе.
ПРОМЕТЕЙ
Як боляче, як важко це розказувать,
Та гірко ж і мовчати,- так і так болить.
Як боги, вперше почали злоститися
200]
І учинивсь між ними лютий заколот,-
Одні-бо скинуть намагались Кроноса,
Щоб Зевс владарив, інші ж їм противились,
Царем богів Кроніда не бажати,-.
В той час титанам радив якнайкраще я,
205]
Урана й Геї дітям, та умовить їх
Не міг я. Буйним серцем зневажаючи
Ті хитрощі, самою тільки силою
Вони здобути владу сподівалися.
Не раз я чув провіщення від матері
210]
Феміди-Геї (під двома іменнями
Єдина постать), як скінчиться заколот.
Тоді не тиском сили, не потужністю,
А підступом належить подолать богів
(Вони ж мене не вшанували й поглядом,
215]
Коли я перед ними говорив про це).
Тому волів я краще в цих обставинах
Вдвох з матір'ю допомагати Зевсові,
Як-то допомагає вільний вільному.