Проте перш ніж піти цією дорогою, існувала інша, яку я міг обрати. Вона була такою ж смертельною, і такою ж страшною, але про цей шлях я знав набагато більше. Тріщина, хоча й позбавлена енергії, все ще могла стати в пригоді в цій подорожі. А принаймні залишки енергії, що в ній зберігалися.
-- Куди ти зникла? – прошепотів я, тріщина проковтнула мої слова і не обізвалася.
Я сів на вкриту пилюкою кам‘яну підлогу, поклав лікті на коліна, а голову на долоні. Вперше за тиждень по-справжньому сам, я пронизливим криком випустив весь свій відчай, фізичний біль і страх за Амру. Коли я зупинився, в мене боліло горло. Не знаю як від цього мені стало краще, але гірше точно не стало.
Повільно, терпляче, я зібрав все своє самовладання і спокій, і натягнув на себе, як воїн лати.
Шалена тривога кігтистою лапою стискала мені живіт, це не припинялося відколи Амра зайшла в святилище Телемарха. Я дбав, щоб цього не було видно на моєму обличчі.
Я поклав кришку на місце і почав довге сходження назад у вежу.
3
-- Якийсь незвичний біль? – запитав Хурвус, змащуючи мою порожню очницю якимось молочно-білим розчином. Він був холодним, неприємним і викликав почуття оніміння.
-- Окресли незвичний, коли йдеться про втрачене око, -- відповів я.
-- Раптовий біль голови? Постійне роздратування?
-- Ні. Біль ослаб, проте досі боляче, якщо я швидко переводжу кудись погляд.
-- М‘язи пов‘язані одні з одними, вони намагаються рухати оком, якого вже немає. Біль зникне. Сядь, нагнися вперед, нехай розчин стече в миску. Ти не думав про фальшиве око чи щоб зашити повіки?
-- Ні.
-- Добре. Не роби цього. Можна напроситися на інфекцію.
-- Справді? За своє життя я бачив багацько штучних очей.
Він фиркнув.
- За марнославство завжди доводиться платити, магу. Ніяк не збагну навіщо хтось хотів би вставляти собі в голову чужорідний об‘єкт. Тільки боги знають, що за заразу ти увіпхнеш собі разом з ним.
Він вручив мені чисту шматку і почав пакувати свої речі в поношену шкіряну торбу. Я витер розчин зі щоки і повік.
-- Не спи з пов‘язкою. Хвороби люблять замкнені, вологі, темні місця. Мого догляду тобі більше не потрібно. Я не буду сумувати за цими прогулянками на Гору. Якщо щось буде потрібно, приходь до мене. Я сюди більше ні ногою.
-- Важко пробиратися через Пояс?
-- Ні. Хлопці на барикадах знають мене, і Чорні Рукави теж. Вони дбають, щоб найманці мене не чіпали. Бути лікарем має свої переваги.
-- Кіль каже, що Справедливі Хлопці садять людей на палю.
Він зупинився.
-- Так. Садять. Деякі з них навіть заслуговують цього.
-- Ти дійсно вважаєш, що хтось заслуговує на таку смерть?
-- На жаль, так. Думаю, ти знаєш, що деякі з найгірших чудовиськ мають людську подобу. Але я повторю тобі те, що сказав їхньому новому ватажку, Гаммонду – можна вбити сотню винних, проте це не поверне одного невинного, -- він похитав головою, взяв свою торбу і повернувся, щоб йти.
-- А що з Кілем? – запитав я його.
-- А що з Кілем?
-- З його рукою більше нічого не потрібно робити?
-- Сьогодні вранці я розмотав її і наклав нову шину. Ти що не бачив?
-- Ні. Я був трохи зайнятий.
Він буркнув.
-- Я вправив її, тепер вона чудово гоїться. За місяць шину можна буде зняти. Не більше, не менше. Тоді йому потрібно буде попрацювати, щоб відновити силу в руці, але повільно. М‘язи атрофуються. Я йому все це сказав, але тільки Ісін знає чи він мене слухав.
Я встав і потиснув йому руку. Дав кілька марок.
-- Дякую, ось твоя оплата. Ти голодний? Десь за годину Сірий Зуб буде вечеряти в мене.
-- Не можу. В мене засідання комітету.
Я підняв брову.
-- Справедливих Хлопців. Я латав їх після зіткнень з військами Радників.
-- Отже, ти став революціонером?
-- Політика мене не цікавить. Догляд за пораненими в них організований геть хуйово. Я вирішив дати їм кілька порад, хоча б для того, щоб полегшити собі життя і щоб люди не вмирали без потреби.
-- Що, здоровий егоїзм?
-- Курва, саме так.
-- Вип‘єш на дорогу?
Його очі казали “ще б пак”, а з вуст злетіло “ні, дякую”.
Я провів його до дверей. Коли він спускався крутою вулицею, то пройшов повз іншого пана, що піднімався. Я чекав біля дверей, бо всякий, хто виліз так високо, міг прямувати тільки в Цитадель. Чувак не виглядав грізно, проте я все одно активував обереги. Зовнішність оманлива, і т.д. Він був магом, принаймні це я бачив своїм магічним зором. Я й гадки не мав, наскільки він потужний.