Я зупинився, щоб визначити своє місцеперебування. Озирнувся туди, звідки прийшов… і побачив, що прорубаний мною шлях зник.
-- Чому я не здивований? – пробурмотів я.
Я ще раз витягнув Руку Повішеника.
-- Покажи мені інший шлях до Чорної Бібліотеки, -- наказав я.
Пальці навіть не сіпнулися. Очевидно, був тільки один шлях. Бурмочучи прокляття, я запхав руку назад в кишеню.
Вогняна магія – не мій коник. Це доволі проста магія; майже всі маги, яких я коли-небудь зустрічав, якоюсь мірою володіли нею. Я володів не надто добре; кількість енергії, яку я витрачав, коли працював з вогнем, була просто згубною. Деякі маги споріднені з цією стихією і можуть вправно орудувати нею хоч весь день. Я до них не належу. Моя вогняна магія була такою ж витонченою, як удар молотом по ребрах. І як я змучився б махати молотом після кількох ударів, те саме трапилося б при використанні вогню.
Тому не бажаючи ризикувати пожежею перебуваючи в лісі, я з великими клопотами прорубав собі дорогу назад, звівши нанівець всі свої зусилля. Я вийшов з лісу приблизно в тому самому місці що й увійшов, трохи подряпаний, і анітрохи не ближчий до Чорної Бібліотеки.
Я позбувся світлового меча і магічного зору, підняв руку і махнув у бік лісу, викликавши вогонь. Навколо моєї руки запалало полум‘я і полетіло вперед, перетворюючи ділянку лісу прямо перед мною у вогнище. Жар був нестерпним. Я був змушений зробити кілька кроків назад. Дерева палали, потріскували й шипіли, висловлюючи невдоволений протест, але майже все заглушав низький гул полум‘я.
Вогонь палав сильно, але не поширювався так, як я очікував. Я почав перейматися, що він стане маяком для всієї тієї гидоти, що досі блукала по Траксисі. Мертві, войовничі ворони не могли бути найгіршим, чи останнім з того, що залишалося. Вигоряння тривало надто довго, тож я допоміг поривом вітру. Результат виявився більше ніж задовільним.
-- Зупинися, -- пролунав голос з лісу, мелодійний і нелюдський. – Зупинися і я дозволю тобі пройти.
-- Чому це я повинен зупинятися? – відповів я. – Я сам доволі непогано пробиваю собі шлях.
-- Навіщо йти важким шляхом, якщо існує легкий? – І справа, неподалік від пожежі, з’явилася стежка.
-- Я дещо знаю про легкі шляхи, які тобі пропонують демони.
-- Тоді ти знаєш, що ми зв‘язані угодою і не можемо її порушити.
Це правда. Демони дотримувались угод до останньої букви… тому було життєво необхідним докладно розуміти на що вони погоджувалися.
-- Гаразд, -- сказав я. – Запропонуйте мені офіційний договір, Хащі. Які ваші умови?
-- Припини спалювати мене. На заміну отримаєш безпечний прохід через ліс до найближчого берега Гіркої ріки.
-- Дайте мені безпечний прохід до Чорної Бібліотеки.
-- На жаль мої володіння не сягають так далеко.
Я завагався. Від угоди з демоном ще ніколи не виходило нічого доброго. Але в цій я не бачив ніякої шкоди. Безперечно, я не продавав свою душу. Однак, я не поспішав.
-- На твоєму місці я б не думав надто довго, -- сказав демон. – Ти викликав вітер у володіннях лиховія. Ти привласнив його прерогативу, і він цього не стерпить. Якщо будеш продовжувати, він обов‘язково повернеться, щоб покарати тебе.
Від цієї думки я здригнувся. Якщо існувала хоч якась імовірність, що лісовий демон говорить правду, то я хотів якомога швидше продовжити свій шлях.
-- Гаразд. Я зупинюся. Але те, що вже загорілося, повинно само вигоріти.
-- Домовились.
З серйозними побоюваннями я пішов прокладеною демоном стежкою.
#
Майже відразу стежка почала завертати. Я зупинився, як тільки побачив це.
-- Ми домовилися про безпечний прохід до ріки.
-- Саме так, -- відповіли Хащі.
-- Тоді чому стежка веде в протилежний від ріки бік?
-- Чи в нашій угоді говориться про безпечний прохід найкоротшим маршрутом? Я так не думаю.
-- Вогонь не єдина зброя в моєму арсеналі, демоне.
-- Заспокойся, магу. Це буде тільки невеличкий обхід.
-- З якою метою?
-- Я хочу зустрітися з тобою лицем до лиця.
-- З якою метою? – повторив я.
-- Йди стежкою і задовольниш свою цікавість. Або зійди зі стежки і анулюй нашу угоду.
Кляті демони. Я пішов стежкою.
Невдовзі я вийшов на невеличку поляну, вкрита листям земля купалася в яскравому місячному світлі, якого я ще не бачив у Траксисі. Щербатий місяць висів прямо над моєю головою.