Ще краще, двері прийшли зі мною; звичайні, непримітні білі двері зі звичайною, непримітною білою ручкою.
-- Нарешті, доля хоча б трохи мені посміхнулася, -- сказав я. Звісно, як тільки я це сказав, двері викликали в мене глибоку, ірраціональну підозру. Я був переконаний, що як тільки я їх відчиню, на мене вискочить якийсь новий жах. Але в мене не було іншого вибору, як відчинити їх.
Я повернув ручку. Її відразу вирвало мені з руки. Самі двері вирвало з завіс, і мене засмоктало в підглянутий мною світ.
У світ, де не було сили тяжіння, де не було повітря, але була тріщина і її отруйна дія на мене.
Амра: інтерлюдія 4
Після двох зблисків певний час нічого не відбувалося. Зрештою я повернулася до Реготуна.
-- Я запитаю ще раз. Що я щойно побачила?
-- Хтось забрав око Лагни в Траксисі. Ти бачила, як воно відкрилося вперше за тисячу років.
-- Не знаю, що це має спільного з нашою теперішньою ситуацією.
-- Я знаю. Чи принаймні маю поважні підозри. Ми скоро довідаємося, чи я маю рацію.
-- Маєш рацію в чому, хай тобі чорт?
-- Будь наготові, Амро. Те, що на мою думку трапиться далі, трапиться доволі швидко. Коли це трапиться, тобі доведеться рухатися швидко. Якщо хочеш його врятувати.
-- Кого врятувати?
-- Свого коханця.
Від її слів у мене по спині проповз холодний жах.
-- Ні.
-- Ти що, гадала він буде просто оплакувати твоє зникнення? Судячи з твоїх спогадів про нього, він зовсім не з таких. Він швидше з тих, хто перелізе через гору трупів, щоб знайти тебе.
-- Хай тобі дідько, -- прошепотіла я.
-- Мені? Я не маю з цим нічого спільного. Якщо в тебе є якісь скарги на кохання чи свого коханця, то звертайся до Ісін.
-- Це теж було частиною твого плану? Якимось чином заманити сюди Хольгрена, щоб переконати мене повернутися в наш світ?
-- Це не я. Якщо вже хтось, так це доля. Хоча признаю, що я прослідкувала, щоб тріщина отруювала всіх магів, крім Аітера. Саме тому тобі доведеться діяти швидко, коли твій коханець з‘явиться. Якщо його не прикінчить брак повітря, то це точно зробить тріщина.
-- На яйця Керфа. Сподіваюся, ти помиляєшся, страхітлива суко.
Очі в неї збільшилися, а посмішка розтягнулася.
-- О, глянь, -- сказала вона, випнувши підборіддя до дверей. – Гості.
Я повернулася обличчям до порожнечі. На відстані десь п‘ятнадцяти метрів з‘явилися білі двері.
-- Хай йому дідько, Хольг…
Двері відчинилися з такою силою, що зірвалися з завіс і швидко полетіли до мене. Проте вони зникнули… просто щезнули в польоті.
За ними з‘явився Хольгрен. Він не зник. Він летів до мене і крутився. Скидалося на те, що він задихався.
-- Йому бракує повітря, -- повідомила мене Калара. – А тріщина, яку зараз нічого не стримує, вже вбиває його.
Хольгрен врізався в дверну раму. Я схопила його, перш ніж він відлетів і затягнула в кімнату. На Керфа, він виглядав жахливо. Геть виснажений і з одним оком… та й тим страшно закривавленим. В оці не було білка, воно все було темно-червоним. Друге було прикрите пов’язкою.
Він судомно зробив глибокий вдих. Промовив моє ім‘я. А тоді забився в конвульсіях.
-- Краще поспіши, Амро. В порівнянні з тим, що з ним зробить тріщина, його смерть в Таготі видаватиметься купанням в теплій ванні.
Я можу просто відправити його геть, подумала я, а Калара засміялася.
-- Ти недостатньо контролюєш тріщину, щоб бути певною, куди він потрапить. Він може опинитися під горою. Або на дні Драконового моря. Або на кілометр над ним, на жаль, без крил. До того ж він з тих, хто припреться знов сюди, якщо виживе. Припини ховатися, Амро Тетіс. Тобі не уникнути того, що повинно статися. Ти тільки безглуздо відтягуєш неминуче. Відтягнеш ще трохи і його смерть буде на твоїй совісті.
Дідько. Дідько і дідько.
Я не хотіла вбити нас обох, намагаючись перенестися в якесь невідоме мені місце, тож зачерпнула енергії з тріщини, сконцентрувалася і відправила тронний зал Телемарха назад, на його місце. Ми з Хольгреном відправилися з ним. Тріщина залишилася.
Калара посміхалася і посміхалася.
Частина V: Белларіус
36
Я прокинувся в ліжку. На мене була навалена гора ковдр, проте обличчю було холодно. Я привідкрив око і за мить зрозумів, що я знову в Цитаделі. На першому поверсі. Судячи з запаху, в ліжку Кіля. Я почувався… жахливо.