— Нічого в мене не виходить, дорогенький, — сказала вона. — Мені так жаль. Я думала, що впораюся з цим дуже легко. А тут… знову… — вона простягла руку по маску і притулила її до обличчя. Лікар повернув диск, стежачи за нею. Невдовзі все минулося.
— Було не дуже, — сказала Кетрін. Вона всміхнулася. — Я просто дурію від цього наркозу. Він такий чудовий.
— Візьмемо трохи додому, — сказав я.
— Знову підходить, — сказала швидко Кетрін.
Лікар повернув диск і подивився на годинник.
— Як часто тепер? — запитав я.
— Приблизно щохвилини.
— Чи вам не пора обідати?
— Скоро щось перекушу, — сказав він.
— Ви повинні щось з’їсти, лікарю, — сказала Кетрін. — Мені так прикро, що зі мною стільки мороки. А не міг би мій чоловік давати мені наркоз?
— Якщо бажаєте, — сказав він. — Треба повертати до цифри два.
— Бачу, — сказав я.
На диску, що повертався з допомогою ручки, були позначки.
— Я хочу зараз, — сказала Кетрін.
Вона міцно притулила маску до обличчя. Я повернув диск до цифри два, а коли Кетрін відклала маску, крутнув його назад. Я був дуже вдячний лікареві, що він дозволив мені зайнятися якоюсь справою.
— Це ти зробив, дорогенький? — запитала Кетрін.
Вона погладила мою руку.
— Звичайно.
— Ти такий хороший.
Вона трохи сп’яніла від наркозу.
— Я їстиму в сусідній кімнаті, — сказав лікар. — Можете будь-коли мене покликати.
Минав час, я дивився, як він їсть, а пізніше побачив, що він ліг і закурив сигарету. Кетрін була вже дуже втомлена.
— Думаєш, я колись народжу цю дитину? — спитала вона.
— Так, звичайно народиш.
— Я вже так стараюсь. Штовхаю, але нічого не виходить. Знову починається. Дай мені швидше.
О другій годині я пішов пообідати. У кав’ярні було кілька чоловіків за столиками, де перед ними стояла кава й чарки з вишневим або виноградним бренді. Я сів за столик.
— Можна пообідати? — спитав я офіціанта.
— Обідній час уже минув.
— А що у вас ще є?
— Є choucroute, квашена капуста.
— Давайте мені choucroute і пиво.
— Світле чи темне?
— Світле.
Офіціант приніс тарілку квашеної капусти зі шматочком шинки та сосискою, загорнутою в гарячий, просякнутий вином капустяний лист. Я з’їв це все і випив пиво. Був дуже голодний. Дивився на людей за столиками кав’ярні. За одним столиком грали в карти. Двоє чоловіків за сусіднім столиком розмовляли й курили. У кав’ярні було повно диму. За цинковою барною стійкою, де я сьогодні снідав, було тепер троє осіб: той літній чоловік, пухкенька жіночка в чорній сукні, що сиділа за лядою і слідкувала за тим, що подається на столи, та хлопчик у фартусі. Мені було цікаво, скільки дітей у тієї жінки, і як у неї проходили пологи.
Доївши choucroute, я повернувся до лікарні. На вулиці було вже чисто. Там не було вже сміттєвих бачків. День був хмарний, але сонце робило спроби визирнути з-за хмар. Я піднявся нагору ліфтом й рушив коридором до палати Кетрін, де залишив свій білий халат. Я одягнув його й зашпилив ззаду на шиї. Подивився в дзеркало й побачив там якогось бородатого лікаря-самозванця. Пішов коридором до пологової зали. Двері були зачинені, і я постукав. Ніхто не відповів, тож я натиснув клямку й увійшов. Лікар сидів біля Кетрін. Медсестра робила щось у другому кінці кімнати.
— Тут ваш чоловік, — сказав лікар.
— Ой, дорогенький, у мене такий чудовий лікар, — сказала дуже дивним голосом Кетрін. — Він розповідав мені дивовижну історію, а коли був занадто сильний біль, він робив так, що я кудись відлітала. Він такий чудовий. Ви просто чудо, лікарю.
— Ти сп’яніла, — сказав я.
— Я знаю, — сказала Кетрін. — Але ти такого не кажи. — А тоді: — Дайте мені, Дайте мені.
Вона схопила маску й дихала глибоко, часто й уривчасто, немовби задихаючись, аж у респіраторі щось клацало. Тоді вона важко зітхнула, а лікар простяг ліву руку і зняв з неї маску.
— Оце так схопило, — сказала Кетрін. Голос її звучав дуже химерно. — Тепер я не помру, дорогенький. Я могла померти, але це вже минуло. Ти радий?
— Більше там не опиняйся.
— Не буду. Хоч я цього не боюся. Я не помру, дорогенький.
— Ви не вчините такої дурниці, — сказав лікар. — Ви не помрете й не залишите свого чоловіка.
— Ой, ні. Я не помру. Я б і не померла. Безглуздо помирати. Знову починається. Дайте мені.