За якийсь час лікар сказав:
— Вийдіть ненадовго, пане Генрі, а я її огляну.
— Він хоче побачити, як мої справи, — сказала Кетрін. — А потім ти зможеш повернутися, дорогенький, правда, лікарю?
— Так, — сказав лікар. — Я дам йому знати, коли він зможе повернутися.
Я вийшов за двері й рушив коридором до палати, в якій мала лежати Кетрін після народження дитини. Сидів там на стільці й дивився на кімнату. У пальті була газета, яку я купив, коли пішов обідати, і я її читав. Надворі вже сутеніло, і я ввімкнув світло, щоб читати. Та згодом я перестав читати, вимкнув світло і дивився, як западають сутінки надворі. Хотів би знати, чому лікар досі не присилає по мене. Може, так краще, щоб мене там не було.
Мабуть, він хотів, щоб я на якийсь час звідти пішов. Я подивився на годинник. Якщо через десять хвилин ніхто по мене так і не прийде, я піду туди сам. Бідна, бідолашна люба Кет. Оце така розплата за те, що ми спали разом. Ось так зачиняється пастка. Ось що отримують люди за те, що покохали одне одного. Ще треба дякувати Богу за наркоз. А як же було раніше, без знеболювання? Отак від самого початку вони потрапили між жорна. Кетрін добре переносила вагітність. Зовсім непогано. Її майже не нудило. Аж до останнього дня вона не відчувала страшенних незручностей. А наприкінці її все ж таки спіймали. І вислизнути неможливо. Чорта з два! І нічого не змінилося б, хоч би ми й п’ятдесят разів були одружені. А що, як вона помре? Вона не помре. Тепер не помирають від пологів. Усі чоловіки так думають. Це так, але що, як вона помре? Вона не помре. Їй просто важко. Перші пологи бувають затяжні. Їй просто важко. Ми потім згадуватимемо, як було важко, а Кетрін скаже, що насправді було не аж так важко. Але що, як вона помре? Вона не може померти. Так, але що, як вона помре? Вона не може, кажу тобі. Не будь дурним. Їй просто важко. Це просто природні муки. Це її перші пологи, а вони майже завжди затяжні. Так, але що, як вона помре? Вона не може померти. Чого б вона мала померти? З якої причини помирати? Просто має народитися дитина, побічний продукт наших чудових ночей у Мілані. Вона завдає чимало мороки, а тоді народжується, і ти опікуєшся нею й починаєш, можливо, любити. Але що, як вона помре? Вона не помре. Але що, як вона помре? Не помре. З нею все добре. Але що, як вона помре? Вона не може померти. Але що, як вона помре? Що тоді, чуєш? Що, як вона помре?
До палати зайшов лікар.
— Як там воно, лікарю?
— Ніяк, — сказав він.
— Що ви маєте на увазі?
— Це і маю. Я її обстежив…
Він детально розповів про результати обстеження.
— Відтоді я чекав, як воно буде. Але нічого не виходить.
— І що ви порадите?
— Є два варіанти. Або витягати щипцями, що загрожує розривами і взагалі доволі небезпечна процедура, що може, окрім усього, зашкодити дитині, або зробити кесарів розтин.
— А чим загрожує кесарів розтин? Що, як вона помре?
— Загроза не більша, ніж від звичайних пологів.
— Ви самі його зробите?
— Так. Мені потрібна, мабуть, година, щоб усе приготувати й викликати потрібних людей. Можливо, й менше.
— І що ви думаєте?
— Я б радив кесарів розтин. Якби це була моя дружина, я зробив би їй кесарів розтин.
— А які можуть бути наслідки?
— Жодних. Нічого, крім шраму.
— А інфекція?
— Небезпека більша, якщо застосовувати щипці.
— А що, як чекати й нічого не робити?
— Рано чи пізно доведеться щось робити. Пані Генрі і так дуже знесилена. Що швидше зробити операцію, то буде безпечніше.
— Тоді робіть якомога швидше, — сказав я.
— Я піду й дам розпорядження.
Я зайшов до пологової зали. Медсестра була з Кетрін, яка лежала на столі під простирадлом, велика, дуже бліда і втомлена.
— Ти дав йому згоду? — спитала вона.
— Так.
— От і чудово. Тепер усе минеться за годину. Бо я вже не витримую, дорогенький. Я просто розвалююсь. Дай мені те, будь ласка. Воно не діє. Ой, воно вже не діє!
— Дихай глибоко.
— Я дихаю. Ой, воно вже не діє. Воно не діє!
— Принесіть інший балон, — сказав я медсестрі.
— Це новий балон.
— Я така дурепа, дорогенький, — сказала Кетрін. — Але воно вже зовсім не діє.
Вона почала плакати.
— Ой, я так хотіла мати цю дитинку, і щоб не завдати клопотів, але тепер я вже не витримую, просто розвалююсь, і ще воно вже не діє. Ой, дорогенький, воно зовсім не діє. Я волію померти, аби тільки це все скінчилось. Ой, дорогенький, прошу тебе, зупини це. І знову хапає. Ой, ой, ой!