— Затрималася, дорогенький, — сказала вона. — Багато було роботи. А як ти?
Я розповів їй про газети і відпустку.
— Гарно, — сказала вона. — І куди б ти хотів поїхати?
— Нікуди. Хочу залишатися тут.
— Що за дурниці. Вибери гарненьке місце, і я поїду з тобою.
— А як ти це владнаєш?
— Не знаю. Але щось придумаю.
— Ти просто чудо.
— Зовсім ні. Але коли нема чого втрачати, завжди знаходиться вихід.
— Що ти маєш на увазі?
— Нічого. Просто я подумала, якими дрібними виявляються перешкоди, що здавалися такими нездоланними.
— Але ж тобі нелегко буде вирватися звідси.
— І зовсім ні, дорогенький. Якщо буде потрібно, я просто поїду й усе. Але до цього не дійде.
— І куди ж ми поїдемо.
— Немає різниці. Куди захочеш. Аби там не було знайомих.
— Тобі взагалі байдуже, куди ми поїдемо?
— Так. Мені будь-де сподобається.
Вона була якась зажурена й напружена.
— Що сталося, Кетрін?
— Нічого. Нічого не сталося.
— Але ж я бачу.
— Та ні, нічого. Справді нічого.
— Щось сталося, я знаю. Скажи мені, люба. Можеш сказати.
— Нічого.
— Скажи.
— Я не хочу. Боюся тебе засмутити або стурбувати.
— Не бійся.
— Ти певний? Мене це не турбує, але я боюсь за тебе.
— Якщо тебе це не турбує, то й за мене не журись.
— Не хочу цього казати.
— Скажи.
— Чи я повинна?
— Так.
— Я матиму дитинку, дорогенький. Це вже майже третій місяць. Тебе це не злякало, ні? Будь ласка, прошу не тривожитись. Тобі не треба перейматися.
— Усе добре.
— Справді все добре?
— Звичайно.
— Я все робила. Все перепробувала, але нічого не допомогло.
— Я не тривожуся.
— Я нічого не могла вдіяти, дорогенький, і мене це не турбує. Ти теж не повинен журитися й переживати.
— Я тільки за тебе переживаю.
— Ну, власне. А ти не повинен переживати. Завжди народжуються діти. Усі мають дітей. Це природна річ.
— Ти просто чудо.
— Ні, зовсім ні. Але не переймайся, дорогенький. Я спробую не завдавати тобі клопоту. Я знаю, що вже завдала клопоту. Але ж досі я була чемною дівчинкою, правда? Ти ж навіть і подумати не міг, правда?
— Ні.
— Так буде й далі. Ти просто не хвилюйся. Я ж бачу, що ти стурбувався. Не треба. Перестань. Хочеш щось випити, дорогенький? Я знаю, як піднімає тобі настрій чарочка.
— Ні. В мене гарний настрій. А ти просто чудо.