«Йому треба було прискакати сюди трохи раніше… або ж пізніше», — подумав він.
Вечірнє світло запалило запилюжені кущі й чорні порожні вікна нерівними язиками західних вогнів. Якийсь предмет, що лежав у нього під ногами, привернув його увагу, Хольгер нахилився. Це був глиняний черепок, і Хольгер упізнав його. На потьмянілій кераміці ще зберігся зелений орнамент. Черепок кришився в руках. Здавалося, від вази його відкололи уже давно. Втім, може, так лише здавалось…
Хольгер зібрав із землі кришки й поволі рушив назад. Вийшовши на пагорб, він обернувся, ніби все ще на щось сподівався. Але все лишалося незмінним.
МЕЧ КОРОЛЯ АРТУРА
Рік 1939-й.
Із листа професора Берендта секретареві німецького посольства в Лондоні Шліттеру
Будь-яка держава — це таємничий корабель, якорі котрого знаходяться на небі. Так, здається, писав один старий, нині забутий письменник. У цьому виразі мені уявляється істина. На Землі розігруються трагедії, виникають і трощаться волею долі імперії, але існує особлива мова для втаємничених, з допомогою якої вони передбачають непізнане. Два простори співіснують поруч. Іноді вони дотикаються один до одного, інколи перетинаються. І тоді раптом у простенькій історії чи прадавній легенді ми, як у дзеркалі, бачимо перст провидіння. Таємне стає очевидним. Мене прикро вразила б думка, що героїчні зусилля нашого народу не увінчаються успіхом. Саме тому отут, у Берліні, я ловлю цей голос провидіння, намагаючись вгадати майбутнє — і возрадуватись. Але я мушу все ж визнати, що наші недруги також мають спроби це робите в манері їм властивій. Навіть міфи вони перетворили на зброю. Про це свідчить воскресла слава короля Артура. Звичайно, кожен народ при бажанні може знайти подібний прадавній символ — меч казкового чи справжнісінького героя. Нині перед нами питання постало так — ми або вони.
Рік 1939-й. Шліттер — Берендтові
Кельтські легенди про короля бриттів Артура, котрий об’єднав лицарів для боротьби з саксами, справді користуються в Британії популярністю. У п’ятому-шостому століттях сакси шукали для поселення нових земель. Суденця їхні вибиралися в мандри з території нинішньої Данії, і в Британії вони знайшли другу Батьківщину. Корінне населення зустрічало їх не вельми привітно, хоча саме король бриттів Вортигерн закликав саксів до себе. Він спритно використовував їх у боротьбі з піктами й скоттами, сусідами бриттів. По суті сакси проливали кров за чужинську справу, укріплюючи владу Вортигерна. Природно, вони могли розраховувати на ту частку землі, яку вони відвоювали для Вортигерна і його нащадків. Одначе їм відмовили в праві на неї при Вортигернових хрещених батьках.
Король Артур вважається нащадком римських намісників, що правували Британією. Коли римські легіони були виведені з провінції і Британію полишили саму на себе, розгорілися міжусобні війни. Тільки Артурові вдалося об’єднати сили. Він деякий час успішно протистояв справедливому натиску германців, англів та саксів. Частина бриттів змушена була переселитися до Галлії. Так заснувалась на території нинішньої Франції провінція Бретань, що за Артурових часів звалася Арморикою.
Це була героїчна епоха, особливо для германських племен. Пригадайте славні походи готів. Сакси та англи тіснили бриттів, і в цьому я бачу символ того часу. І зараз я вважаю символічним новітній порив до завоювання просторів за морем, а також до сухопутних переможних походів. Нам випало бути свідками цього пориву. Ми надаємо великого значення волі провидіння у нашій справедливій справі. Змішавшись із бриттами, піктами й іншими племенами, англи і сакси не змогли показати гідний приклад германської місії щодо Європи. Англія перетворилася на досить похмурий бастіон, що протистоїть нам, і його, очевидно, доведеться врешті-решт зруйнувати. Тут, у Лондоні, я твердо знаю, що фюрер чутливіше за нас усіх уловлює потаємний голос самої долі, провидіння, що вказує нам шляхи на Захід і на Схід. Він говорить про це на важливих нарадах, справляючи велике враження на присутніх, навіть на загартованих у битвах військових.
Іще декілька слів про стародавню британську легенду.
Починається ця історія в старовинному замку Тинтагіль. Володар замку Горлуа був одружений з Ігрен. Король Утер Пендрагон, коли побачив Ігрен, закохався в неї, не розраховуючи на щастя, але чарівник Мерлін допоміг йому, надавши зовнішності Горлуа. Закоханий ловелас проник до замку. Король Артур — син Ігрен та Утера Пендрагона.