— Помсти, доблесний Артуре! — закричав зброєносець. — Ось лежить рицар Мілес на своєму бойовому коні, він мертвий, цей хоробрий рицар. В лісі, в улоговині, сильний жорстокий Пелінор поставив намет край дороги біля колодязя і розгулює там, убиваючи подорожніх та рицарів.
Зброєносець Гріфлет, не старший за саморо Артура, впав навколішки перед своїм королем і благав посвятити його в рицарі, аби міг він відразу зітнутися з Пелінором.
— Ви надто молоді, — сказав Артур, зітхнувши.
— О, зробіть мене рицарем! — знову вигукнув Гріфлет.
— Мій королю, — непомітно підказав Мерлін, — можна втратити Гріфлета, адже Пелінор найсильніший із тих, що носять зброю, Гріфлетові, певна річ, буде непереливки, якщо, вони зійдуться на мечах.
Король Артур кивнув на знак згоди і сказав:
— Гріфлете, станьте навколішки, я посвящаю вас в рицарі.
І після обряду Артур продовжив:
— А тепер, сер Гріфлете, не відмовте МЄ’НІ в рицарському подарунку.
— Мій королю! — лише й мовив Гріфлет.
— Кляніться, — наказав Артур, — кляніться честю рицаря, що змагатися з Пелінором ви будете на списах, кінно чи пішо, і без ніякої іншої зброї.
— Обіцяю! — вигукнув Гріфлет. Він скочив на коня, взяв спис і зник у хмарі куряви.
Під час двобою спис Гріфлета розколовся на шматки, а спис Пелінора пробив щит Гріфлета, вп’явся в його бік і також зламався. Гріфлет упав на землю.
— Що ж, це хоробрий юнак, — сказав Пелінор, — і якщо він виживе, то буде справжнім рицарем.
Пелінор поклав Гріфлета через сідло, і кінь галопом примчав назад у Карліон.
Розгніваний Артур незабарно вдягнув обладунки, опустив забрало і подався до лісу, захопленого Пелінором.
Троє грабіжників напали на Мерліна, що залишився, розмахуючи довбнями, вони вимагали грошей. Артур повернув коня і прогнав розбійників.
— Ах, Мерлін, — сказав Артур, розв’язуючи вузли на мотузках, якими був зв’язаний його друг, — при всій вашій мудрості ви були б забиті через хвилину-другу.
— Можливо, — загадково усміхнувся Мерлін, — але якби я дуже захотів, то зміг би врятуватися. Сьогодні нам обом випало випробування…
Артур не дослухався до слів Мерліна.
Артур і Пелінор зійшлися в герці так, що їхні списи розлетілися на друзки. Артур оголив меч, але Пелінор зупинив його:
— Заждіть! Тримайте новий спис. Позмагаємось на списах ще раз!
І знову списи зламалися, але третього разу лише в Артура. Кінь і вершник упали.
Артур підвівся, витягнув меч із піхов. Пелінор спішився і пішов назустріч. Незабаром трава довкола намету почервоніла від крові, а меч Артура розламався навпіл.
— Моя воля — убити чи помилувати вас! — закричав Полінор. — Здавайтесь і на знак цього станьте на коліна!
Артур кинувся вперед, прослизнув під мечем супротивника, обхопив його і кинув на землю. Вони боролися, качаючись по закривавленій траві, але Пелінор був сильнішим, він зірвав шолом із Артура і підняв меч.
Тут раптом з’явився Мерлін і стиснув руку Пелінора.
— Рицарю, — сказав він, — не робіть цього удару. Бо надія логрів помре, і ви повергнете Британію в пустку.
— Хто цей юнак? — запитав Пелінор.
— Це король Артур, — сказав Мерлін, і поклав він руку на голову Пелінора.
І відразу гнів і осторога покинули цього сильного чоловіка, і він раптом, як дитина, провалився в глибокий непробудний сон.
Мерлін допоміг зраненому королю осідлати коня.
— Що ви зробили? — запитав Артур. — Ви убили достойного рицаря своєю магією!
— Облиште! — заперечив Мерлін. — Він спить, як немовля. Саме він, Пелінор, колись стане вам у пригоді. Його сини, Тор і Ламорак, будуть серед ваших рицарів, за вашим Круглим Столом.
Мерлін провів юного Артура в криївку, де удатний лікувальник ран поставив короля на ноги за три дні й три ночі.
І знову побачив він Мерліна, коли загоїлись рани. І поскаржився, що немає в нього тепер меча.
— Хай це не турбує вас, — відповів Мерлін. — В тому старому мечі не було справжньої сили. Неподалік від цієї хатини вас чекає меч, достойний короля Артура. Всі чарівники Аваяона, цієї країни чудес, кували його для вас, і незабаром пора нам вирушити в Авалон. Меч цей називається Екскалібур, ніхто не витримає його удару. Надходить призначений час, коли Екскалібур буде вашим, і ви звертатиметесь до нього лише задля справи праведної.