Вона безпорадно захихотіла й позадкувала, притиснувши руки до рота, щойно він розлючено крутнувся до неї — чорнявий молодик із гарною статурою, в окулярах із золотою оправою та пересічними рисами обличчя, які Джесс так ніколи й не прийме, адже вони зовсім не передають чутливості його натури.
— Ти мене до чортиків налякала! — прогорлав він.
— О Господи, — захихотіла вона, — вибач мені, та вийшло так кумедно, справді кумедно.
— Ми мало у воду не попадали, — сказав він, ображено ступивши до неї.
Вона зробила крок назад, аби збільшити дистанцію, але перечепилася об камінь і впала на сідниці. Щелепи клацнули, прикусивши язика, — о вишуканий біль! — і вона перестала сміятися; звук немов ножем відтяло. Сам факт раптової тиші — я радіо, вимкни мене — видався їй кумеднішим за все, і попри те, що з язика йшла кров, а від болю з очей бігли сльози, дівчина знову почала хихотіти.
— Френні, з тобою все гаразд?
Стурбований Джесс став поряд із нею на коліна. «І все ж таки я його справді кохаю, — подумала вона з деяким полегшенням. — От і чудово, мені ж краще».
— Френ, ти собі нічого не ушкодила?
— Лише свою гордість, — сказала вона й дозволила йому поставити її на ноги. — І язика надкусила. Ось, бачиш?
Сподіваючись на усмішку у відповідь, вона вистромила язика, та Джесс лише насупився.
— Господи, Френ, у тебе ж кров іде.
Він дістав із задньої кишені хустинку, із сумнівом поглянув на неї, а потім сховав назад. В уяві Френ вигулькнув образ того, як вони, молоді й закохані, ідуть до стоянки, тримаючись за руки, а з її рота стирчить носовичок. Вона махає рукою до усміхненого добряка-паркувальника й каже: «Хше-хшуто-Ґах!»
Попри те, що язик справді болів, а від кривавого присмаку в роті стало дещо млосно, Френ знову захихотіла.
— Відвернися, — манірно сказала вона. — Дамі треба зробити одну гидоту.
Легенько всміхнувшись, він театрально прикрив очі. Зіпершись на руку, вона перехилилася через край пірса й плюнула — яскраво-червона слина. Фе. Ще раз. І ще раз. Нарешті рот трохи очистився. Френ озирнулася й побачила, що Джесс підглядає крізь пальці.
— Вибач, — мовила вона. — Я справжня засранка.
— Ні, — сказав Джесс, вочевидь, маючи на думці «так».
— З’їздимо по морозиво? — спитала вона. — Ти кермуєш, я купую.
— Домовилися.
Він звівся на ноги й допоміг їй піднятися. Вона знову сплюнула у воду. Яскраво-червоним.
— Я ж нічого не відкусила? — боязко запитала вона.
— Не знаю, — люб’язно відповів Джесс. — А що, щось проковтнула?
Вона злякано притиснула руку до рота.
— Це не смішно.
— Твоя правда. Вибач. Просто вкусила.
— А в язику є артерії?
Тримаючись за руки, вони рушили до берега. Вона періодично зупинялася, аби сплюнути у воду. Яскраво-червоним. Вона не ковтатиме власну кров, ні-ні, нізащо.
— Та нема.
— Це добре, — вона міцніше стиснула його руку та підбадьорливо всміхнулася, — бо я вагітна.
— Справді? Круто. Знаєш, кого я зустрів у…
Він зупинився й поглянув на неї; обличчя в нього закам’яніло, а очі уважно вивчали її. Серце у Френ здригнулося, коли вона помітила, як він насторожився.
— Що ти сказала?
— Я вагітна.
Вона усміхнулася йому й знову сплюнула. Яскраво-червоним.
— Ну в тебе й жарти, Френні, — невпевнено мовив він.
— А я не жартую.
Він просто дивився на неї. Трохи згодом вони рушили далі. Коли вони йшли стоянкою, Ґас вийшов із будки й помахав до них. Френні махнула у відповідь. Джессі теж.
———
Вони зробили зупинку в «Дейрі Квін»[15] біля автомагістралі № 1. Джесс узяв колу й задумливо попивав її, сидячи за кермом «вольво». На прохання Френ він купив їй «Банановий мегачовен», тож вона сперлася на дверцята й черпала ложкою горіхи, кленовий сироп та ерзац-морозиво «Дейрі Квін». Їх розділяло два фути.
— Знаєш, — заговорила вона, — морозиво в «Ді-К’ю» — самі бульбашки. Чув про таке? Більшість людей навіть не здогадується.
Джесс дивився на неї й нічого не казав.
— А правда криється в тому, — вела далі Френ, — що їхні автомати для морозива — то лише велетенські машини з виробництва бульбашок. Ось чому морозиво в «Дейрі Квін» таке дешеве. Нам розповідали про це на теорії бізнесу. Зняти хутро з кота можна безліччю способів.
Джесс дивився на неї й нічого не казав.
— Тож якщо хочеться справжнього морозива, мусиш іти до спеціалізованого кафе «Дірінг Айс Крім»[16], а це…
Френ розревлася.
Джесс ковзнув до неї сидінням і обійняв дівчину за шию.