Запам’ятати: спад в економіці, дефіцит, прототип «форда ґровлера», який міг проїхати шістдесят миль на одному галоні пального. Дивовижна автівка. Усе, з мене досить. Як не скорочуватиму записів, щоденник розростеться до обсягу «Звіяних вітром» ще до появи Самотнього Рейнджера (тільки на білому коні з кличкою Сільвер, прошу). А, так, треба запам’ятати ще одне. Едґар Кейсі. Не можна його забувати. Він же нібито бачив майбутнє в снах.
16 липня 1990 р.
Лише дві речі — обидві стосуються снів (див. запис два дні тому). Перше: останні два дні Ґлен Бейтман був дуже мовчазним і блідим, а сьогодні я помітила, як він ковтнув підвищену дозу вероналу. Підозрюю, що він пропустив останні два прийоми, і в результаті йому наснилося якесь неймовірно страшне жахіття. Мене це турбує. Хотілося б придумати, як до нього підступитися, та жодної думки не спадає.
Друге: власні сни. До позаминулої ночі нічого не снилося (після нашої дискусії) — спала, як дитина, нічого не пам’ятаю. Минулої ночі мені вперше наснилася стара жінка. До всього сказаного додати нічого, окрім того, що її огортає аура ЛАСКАВОСТІ й ДОБРОТИ. Мабуть, я розумію, чому Стю зібрався рушати до Небраски навіть попри сарказм Гарольда. Сьогодні вранці я прокинулася посвіжілою, і мені подумалося, що, коли ми справді дістанемося до матінки Ебіґейл, тієї старої, усе буде суперОК. Сподіваюся, вона дійсно там (до речі, я досить певна, що містечко зветься Гемінгфорд-Гоум).
Запам’ятати: матінка Ебіґейл!