Об одинадцятій годині чоловік у синій краватці в білу крапочку піднявся на терасу будинку, що стояв майже навпроти задньої частини того, в якому жили лікар та його дружина. Він тримав у руках ящик із полакованого дерева видовженої прямокутної форми. У ящику була розібрана автоматична рушниця з телескопічним прицілом, у якому не було потреби, бо на такій короткій відстані добрий стрілець промахнутися не може. Також не було глушителя, але тут ішлося про причини етичного порядку, бо чоловікові в синій краватці в білу крапочку завжди здавалося нетактовним щодо жертви застосування такого пристрою. Рушниця вже змонтована й заряджена, кожна деталь на своєму місці, інструмент був досконалим для тієї мети, для якої він призначався. Чоловік у синій краватці в білу крапочку обрав місце, з якого йому було найзручніше стріляти, і став чекати. Він був чоловіком терплячим, займався цією справою багато років і завжди робив свою роботу добре. Раніше або пізніше дружина лікаря мусила вийти на веранду. Але на той випадок, якщо чекання затягнеться надовго, чоловіку синій краватці в білу крапочку приніс іще одну зброю, звичайну рогатку, якою зручно розбивати вікна. Немає такої людини, що почула б, як їй розбили вікно, й не вибігла подивитись на юного вандала. Минула година, а дружина лікаря все ще не з’явилася, певно, плаче бідолашна, але скоро вона неодмінно вийде, щоб подихати свіжим повітрям, і не стане відчиняти вікно, яке виходить на вулицю, бо там завжди можуть бути люди, схильні витріщатися на відчинені вікна, вона віддасть перевагу задній веранді, де стало набагато спокійніше, відколи з’явилося телебачення. Жінка підійшла до залізних поручнів, поклала на них руку й відчула прохолоду металу. Ми не можемо запитати в неї, чи почула вона два постріли, які ляснули один за одним, бо вона вже лежить мертва на веранді, і її кров скапує з веранди донизу. Собака вибіг із кімнати, обнюхав й облизав обличчя жінки, потім витяг шию, задер морду й розпачливо завив, але наступний постріл урвав це виття. Тоді один сліпий запитав, Ти щось чув, Три постріли, відповів другий, Але й виття собаки, Собака вже затих, певно, його урвав третій постріл, От і добре, терпіти не можу чути, як виють собаки.
