5Нехай веселяться і радіють племена, бо Ти судиш народи праведно і керуєш всіма племенами на землі.
6Нехай славлять Тебе народи, Боже, нехай славлять Тебе народи всі.
7Земля дає плід свій: благослови нас, Боже, Боже наш. 8 Нехай благословить нас Бог, і нехай бояться Його всі краї землі.
Слава…
Начальнику хору.
Псалом Давида.
Пісня. (Пророчий).
1-2Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його; нехай побіжать від лиця Його всі ненависники Його.
3Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть грішники від лиця Божого.
4А праведники нехай звеселяться, нехай радіють перед Богом, нехай святкують у радості.
5Співайте Богові, співайте імені Його, рівняйте дорогу перед Тим, Хто йде, як Переможець. Господь — ім’я Йому, радійте перед лицем Його.
6Отець сиріт і Суддя вдовиць — Бог, Він у святих оселях Своїх.
7Бог одиноких вводить у дім; визволяє в’язнів із кайданів, а непокірні живуть у гробах.
8Боже, коли йшов Ти поперед народу Твого, коли проходив Ти через пустелю,
9земля тряслася, навіть небеса танули від лиця Божого, і Синай — від лиця Бога, Бога Ізраїлевого.
10Рясний дощ проливав Ти, Боже, на насліддя Твоє, і коли знесилювалося воно, Ти підкріпляв його.
11Народ Твій Ти оселив на землі Твоїй, і з благости Твоєї Ти все приготував для бідного.
12Господь дасть слово тим, що благовістять з великою силою.
13Царі з військом утікають, утікають, а ті, що сидять вдома, ділять здобич.
14Коли ж ви оселялися на землях [своїх], то стали мов голубка, у якої крила — як срібло, а пір’я сяє золотом.
15Коли ж Всевишній розсіяв царів на цій землі, вона забіліла, як сніг на горі Селмоні.
16Гора Божа — гора велика, гора кріпка, гора висока.
17Чого ви заздрите, гори високі, на гору, що на ній Бог благоволив жити і буде перебувати на ній вічно?
18Колісниць Божих тьма і тисячі тисяч. Серед них Господь на Синаї, у святині.
19Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей, щоб і непокірні могли жити у Господа.
20Господь Бог благословенний; благословенний Господь допоможе нам кожного дня.
21Бог — Спаситель наш, Бог наш, Бог, щоб спасати. У владі Господа ворота смерти.
22Бог сокрушить голови ворогів Своїх, волохате тім’я того, хто закам’янів у беззаконні.
23Сказав Господь: “Від Васана поверну тебе, виведу з глибини моря,
24щоб обмочив ти ногу твою, як пси язик свій, у крові ворога”.
25Ми бачили, як ішов Ти, Боже, як ішов Ти — Цар мій і Бог мій — у святиню.
26Попереду князі і ті, що співали, за ними — ті, що грали на струнах, а кругом — діви з тимпанами.
27В церквах благословляйте Бога — Господа від джерел Ізраїлевих.
28Там Веніамін молодший — князь їхній, князі Іуди — владики їхні, князі Завулонові, князі Неффалимові.
29Бог твій дав тобі таку силу. Утверди, Боже, те, що Ти створив для нас.
30Ради храму твого в Єрусалимі царі принесуть Тобі дари.
31Утихомир звіра, що в очереті, зібрання биків серед тихих телят — гордих народів, що хваляться сріблом своїм; розвій тих, що готують війни.
32Прийдуть з Єгипту вельможі молитися; Ефіопія простягне руку свою до Бога.
33Царства землі! Хваліть Бога, оспівуйте Господа,
34Який зійшов на небо небес превічно. Ось Він дає голосу Своєму голос сили.
35Віддайте славу Богу; на Ізраїлі велич Його і могутність Його на хмарах.
36Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів; Він дає силу й твердість народу [Своєму]. Благословенний Бог!
Слава…
Начальнику хору. На шошаннимі.
Псалом Давида. (Пророчий).
1-2Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі [моєї].
3Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене.
4Я знемігся від благань, і гортань моя зашерхла. Втомилися очі мої від очікування Бога [мого].
5Бо тих, що ненавидять мене без вини, більше, ніж волосся на голові моїй. Вороги мої, що переслідують мене даремно, зміцніли, і чого я не відбирав, того вимагають від мене.
6Боже, Ти знаєш, як тяжко мені, і гріхи мої не втаєні від Тебе.
7Нехай не осоромляться через мене ті, що надіються на Тебе, Господи, Боже Сил. Нехай не осоромляться через мене ті, що шукають Тебе, Боже.
8Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє.
9Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї.
10Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене.
11Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене.
12Замість одежі я обгортав себе веретищем — і тим став посміховиськом для них.
13Про мене говорять ті, що сидять біля воріт, про мене співають ті, що п’ють вино.