Пісня Давида.
1Охорони мене, Господи, бо я на Тебе надіюся.
2Я сказав Господу: “Ти Господь мій! Блага мої Тобі не потрібні”.
3Святим, що на землі Його, сотворив Господь усі бажання Свої в них.
4Нехай примножуються скорботи в тих, що біжать до ідолів, я ж не принесу їм жертви кривавої і не спом’яну імен їхніх устами моїми.
5Господь — частина спадку мого і чаші моєї. В Тобі, Господи, вся спадщина моя.
6Межі мої пролягли в кращих місцях, спадок мій приємний для мене.
7Славитиму Господа, що просвітив мене, бо навіть і вночі повчає мене серце моє.
8Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся.
9Тому радіє серце моє і веселиться язик мій, навіть тіло моє спочиває в надії,
10що Ти, Господи, не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління.
11Ти покажеш мені дорогу життя; перед лицем Твоїм повнота радости і в правиці Твоїй блаженство вічне.
Молитва Давида.
1Почуй, Господи, правду [мою], зваж на благання моє, вислухай молитву мою з уст неулесливих.
2Від Тебе Самого нехай вийде суд мій, очі Твої нехай побачать правоту.
3Ти випробував серце моє, відвідав мене вночі. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди; думки мої не розходяться з устами моїми.
4В ділах людських, за словами уст Твоїх, я охороняв себе від дороги гнобителя.
5Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої.
6Тебе благаю, бо Ти вислухаєш мене, Боже. Нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої.
7Покажи дивну милість Твою, бо Ти спасаєш тих, що уповають [на Тебе], від противників правиці Твоєї.
8Охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх,
9укрий мене від лиця нечестивих, що нападають на мене, від ворогів душі моєї, що оточили мене.
10Ожиріло серце їхнє, устами їхніми промовляє гординя.
11Ті, що переслідують мене, нині оточили мене; очі свої спрямували на мене, щоб розтоптати мене на землі.
12Вони, як той лев, що здобичі шукає, як звір, що причаївся.
13Воскресни, Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого мечем Твоїм;
14від ворогів — рукою Твоєю, Господи, від людей світу цього, доля яких — у цьому житті; черево своє вони наповнюють від скарбів Твоїх; сини їхні ситі і залишають спадщину дітям своїм.
15А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю.
Слава…
Після 2-ї кафізми Трисвяте.
І тропарі, глас 2.
Я, Господи, як те дерево неплідне, покаянного плоду не приніс Тобі ніколи. Боюся бути зрубаним і страшуся вогню невгасимого. Тому благаю Тебе: раніше, ніж це станеться, наверни і спаси мене.
Наче хвилі морські, напали на мене беззаконня мої, як човник, кидають мене по пучині гріховній, але до тихого пристановища Твого приведи мене, Господи, покаянням і спаси мене.
Слава..
“Помилуй мене”, — благав Давид, і я до Тебе взиваю: згрішив я, Спасе. Гріхи мої очисти покаянням і спаси мене.
І нині...
Заступнице тепла християн! Моли Сина Твого, Богородице, щоб визволив нас від злодійства й лютости диявола та дав нам прощення гріхів з милості Своєї і Твоїми молитвами.
Господи, помилуй (40 разів).
Владика Вседержителю! Отче Господа нашого Ісуса Христа, Єдинокровного Твого Сина! Дай мені тіло нескверне, чисте серце, бадьорий розум, розсудливість непомильну. Дай натхнення Духа Святого, щоб я здобув правдиве розуміння у Христі Твоїм, що з Ним Тобі слава належить, честь і поклоніння, зі Святим Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Кафизма №3
Пісня Давида.
Начальнику хору.
Раба Господнього Давида, який виголосив слова пісні цієї до Господа, коли Господь визволив його від рук усіх ворогів його і від руки Саула. І він сказав:
1-2ВозлюблюТебе, Господи, кріпосте моя.
3Господь — твердиня моя і пристановище моє, визволитель мій, Бог мій, поміч моя; на Нього моя надія, оборонець мій, ріг спасіння мого, заступник мій.
4З хвалою прикличу Господа і від ворогів моїх спасуся.
5Огорнули мене муки смертельні, і ріки беззаконня засмутили мене.
6Кайдани пекельні скували мене, і сіті смертні обплутали мене.
7У тісноті моїй я призивав Господа і до Бога мого взивав, і Він почув голос мій із храму [святого] Свого, і благання моє дійшло до слуху Його.
8І затряслася, захиталася земля, тремтіли й тряслися підвалини гір, бо запалав гнівом [Господь].
9Піднявся дим від гніву Його і з вуст Його — вогонь палючий, палаюче вугілля сипалося від Нього.
10Він прихилив небеса й зійшов, і морок — під ногами Його.