12 Не сховає від Тебе й темрява, бо й ніч перед Тобою, як день; і тьма перед Тобою, як світло.
13 Ти створив усе внутрішнє моє, витворив мене в утробі матері моєї.
14 Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає.
15 Не були втаєні перед Тобою кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі матері моєї витворювалося тіло моє.
16 Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще жодного з них не було.
17 О, які любі мені величні замисли Твої, Боже, і яка страшна безліч їх!
18 Стану лічити їх, то їх більше, аніж піску, і встаю я безсилий перед Тобою.
19 О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого! Відійдіть від мене, кровожерні!
20 Вороги Твої, Господи, говорять проти Тебе зневажливо, а гоняться за марнотою.
21 Чи ж мені не мати ненависти проти тих, що Тебе, Господи, ненавидять? І чи не цуратися тих, що проти Тебе повстають?
22 Повною ненавистю ненавиджу їх; ворогами моїми стали вони.
23 Випробуй мене, Боже, і пізнай серце моє, пізнай думки мої.
24 Подивись, чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то направ мене на дорогу вічну.
Псалом 139
1 Начальникові хору. Псалом Давида.
2 Спаси мене, Господи, від людей лукавих; захисти мене від гнобителів;
3 вони злобу в серці замишляють: щодня готуються до бою,
4 гострять язики свої, як у змії, отрута гаспида в устах їх.
5 Визволи мене, Господи, з руки беззаконника; захисти від гнобителів, що задумали спинити кроки життя мого.
6 Горді розставили таємно сіті на мене при дорозі; приготували для мене яму.
7 Я ж сказав до Господа: Ти — Бог мій; почуй, Господи, голос моління мого!
8 Господи, Господи, сило спасіння мого, Ти покрив голову мою в день бою.
9 Не допусти, Господи, здійснитися намірові нечестивого; не дай успіху замислам його, не дай загордитися Їм.
10 Голови тих, що оточили мене, нехай покриє зло власних уст їх.
11 Ти посиплеш на них гаряче вугілля; Ти вкинеш їх у вогонь, у пропасть, щоб не встали вони.
12 Чоловікові злоязичному не буде життя на землі; чоловіка гнобителя злоба його приведе до загибелі.
13 Знаю, що Господь учинить суд пригнобленим і справедливість бідним.
14 І будуть праведні прославляти ім’я Твоє, і непорочні оселяться перед лицем Твоїм.
Слава...
Слава... і нині...
Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (тричі).
Господи, помилуй (тричі).
Слава...
Молитва за померлих
Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх: батьків моїх ... (імена), родичів ... (імена), добродійників моїх ... (імена), і всіх тих, що положили життя своє за волю України і за Церкву Твою Святу, і всіх православних християн, і всяку душу, що спочила і Твоєї ласки й милосердя потребує, і прости всі гріхи їх, вільні й невільні, і даруй їм Царство Небесне, і сотвори їм вічную пам'ять.
і нині...
Псалом 140
Псалом Давида.
1 Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене, почуй голос моління мого, коли я взиваю до Тебе.
2 Нехай стане молитва моя, наче кадило перед Тобою; піднесення рук моїх, як жертва вечірня.
3 Постав, Господи, охорону устам моїм, і огороди двері в устах моїх.
4 Не допусти серця мого до слів лукавих — виправдовувати мої гріхи, разом із людьми, що роблять беззаконство, щоб не став я спільником пристрастей їх.
5 Нехай навчає мене праведник, це — милість, нехай і докоряє мені; олива ж грішника нехай не намастить голови моєї, і молитва моя — проти злодіянь їх.
6 Пожерла земля коло каменя суддів їх, слова ж мої лунають переможно;
7 як скиба землі, розметалися вони по землі; розсипались кістки їх над пеклом.
8 На Тебе ж, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї.
9 Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, від тенет, що їх наставили беззаконні.
10 У сітку свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду.
Псалом 141
1 Повчання Давида. Молитва його, коли він був у печері.
2 Голосом моїм до Господа взивав я; голосом моїм до Господа я молився.
3 Розкажу Йому всі жалі мої, і журбу мою Йому сповіщу.
4 Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, що я ходив, поставили сітку для мене.
5 Дивився я навкруги: ніхто не впізнає мене; немає захисту, і ніхто не дбає про душу мою.
6 Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих.